– Люба, мені мама сказала… – почав Сергій, але Марія не дозволила йому продовжити, перебиваючи:
– А мені нецікаво, що сказала твоя мати.
– Як це?! Справа стосується Нового року.
– Справа стосується її і тебе, якщо вже вона сказала це тобі. Я у ваші особисті розмови лізти не буду.
– Ой, та облиш ти! Ну жартівниця… які в нас особисті розмови? Усі про прийдешнє свято. Загалом, вона просить, щоб ти для племінниці особливе меню склала. Адже вона в нас гімнастка…
– І що?
– За фігурою стежить.
– Їй 11 років!
– Ось саме, в такому віці дуже багато спокус. А якщо твоя мати напече пирогів, то від них потім віником не відігнати гостей… Ти вже попроси маму, щоб вона не пекла цього року пирогів.
У відповідь Марія розсміялася чоловікові в обличчя.
– Ти зараз серйозно, так?
– Ну… Так. – здавалося, Сергій не розумів, що так розвеселило дружину.
– Ні. Я не стану вказувати мамі, що готувати до столу. І сама буду готувати те, що захочу. Твоя рідня мені не наказ.
– Марію… яка муха тебе вкусила? Кому потрібні ці пироги? Та й моїй мамі після операції важку їжу їсти не можна…
– Мені потрібні! Моїй мамі потрібні, сестрі! Я й так мовчу, що твоя мати збирається після операції до нас переїхати! Ми з тобою навіщо одружилися? Щоб ти мені умови ставив і своїх родичок на шию посадив? Ні,любий, не буде так. Я не Інна, – вона згадала першу дружину Сергія.
– На мені, де сів, там і зліз.
Із цими словами вона скинула фартух, немов струшуючи з себе вимоги чоловіка, і вийшла з кухні.
– А якщо тобі треба догодити сестрі й матері – флаг у руки. Готуй Новорічний стіл сам, – крикнула вона.
Сергій навіть здригнувся від такої перспективи. На роботі він поділився з колегою проблемою і той знайшов рішення:
– Якщо в тебе мати не може біля плити стояти, то ти купи готову їжу або сам приготуй.
– Соромно якось… Скажуть, що я підкаблучник.
– А ти сестрі скажеш, що це дружина старалася, так чекала гостей, – підморгнув колега. – Тільки щоб дружина не чула. Вони ж не подруги, навряд чи будуть обговорювати, що і хто до столу ставив.
– А це ідея! – Сергій так і вчинив.
Усе йшло за планом: Раїса Василівна замінила суглоб, і після лікарні її перевезли до сина. Дочка прийняти маму не могла у зв’язку з поточним ремонтом.
Звісно, Марія не збиралася доглядати за свекрухою, але й покинути її після операції було б нелюдяно, тож вона одразу сказала:
– Живе нехай у нас, але всі маніпуляції з лікарської частини нехай робить медсестра. Я не ломовий кінь, досить, що я працюю і вношу в сімейний бюджет солідну суму.
Сергій сперечатися не став. Він і сам розумів, що медсестра і доглядальниця на перший час потрібні. А далі мати обіцяла “розходитися”, і знову повернутися у звичний ритм. Загалом, до Нового року свекруха вже сама ходила в туалет. Багато в чому завдяки тому, що Марія з нею не сюсюкалася: одразу вибудувала “особисті” кордони, а постійно тероризувати сина Раїса Василівна не могла. Хоча тихо костерила невістку за характер.
І тепер, щоб життя не здавалося Марії медом, рідня чоловіка вигадала цю “задачку” з новорічним столом, про що Марія розповіла своїй матері.
– Ні, я пироги щороку печу до свята, традицію порушувати не буду. Якщо дівчинка – спортсменка, то нехай загартовує силу волі і “бойовий” дух. Без цього в спорті нікуди.
– Точно. Я за твоїми пирогами скучила, та й чому мають страждати інші гості? Загалом готуватимемо те, що зазвичай: я м’ясо під шубою запечу, рибку засолю…
– Брат обіцяв м’яса копченого привезти… – зізналася мати.
– Чудово. Нехай сидять і слиною захлинаються. У нас буде свято. А вони як хочуть.
Сергій же, поки дружина й теща займалися своїми справами, спробував приготувати дієтичний пудинг із гречки, але в нього нічого не вийшло. Довелося замовити їжу до святкового столу в якомусь фітнес-кафе.
31 грудня у квартирі Сергія з самого ранку пахло так, що навіть сусіди хотіли прийти до них на свято.
Готувати Марія з тещею вміли і блиснули талантом на всі 100%.
Свекруха тим часом сиділа у своїй кімнаті і виносила мозок синові:
– Сергію, ну як можна було одружитися з такою впертою жінкою? Невже ти з Інною не намучився?
– Мамо, ну до чого тут Інна?
– Та все з тебе мотузки вила, тепер ця…
– Ну про що ти говориш, мамо?! Ми розлучилися, бо Євгенія попросила допомогти з бізнесом!
– Ось саме! Жадібна стерво ця Інна! – свекруха зморщилася, згадуючи колишню невістку.
– Гаразд, мамо, давай не згадуватимемо того, хто нам неприємний, – Сергій промовчав, що до розлучення він дав грошей на перший внесок за іпотекою сестрі, потім допомагав оплачувати дорогих тренерів племінниці, а вже коли сестра попросила грошей на бізнес, Інна не витримала й поставила умову: або вона, або зовиця з вічними проханнями.
Тоді Сергій обрав сім’ю. Він уже почав поглядати на Марію, нового бухгалтера в їхньому колективі. Але та одразу сказала, що з одруженими не ходить на обід.
От і з’явилося одразу дві причини розлучитися з першою дружиною. Щоправда, Сергій не міг уявити, що друга дружина буде не такою терплячою й одразу ж розставить усі крапки над і.
І ось тепер молода дружина чітко демонструвала свої принципи, сервіруючи стіл великою кількістю делікатесів зовсім не дієтичного складу.
Побачивши, що на столі немає жодного овоча без майонезу, Сергій побіг у магазин.
Там він купив асорті із зелені і, повернувшись додому, поклав у велику тарілку.
– Це що? – примружилася Марія. – Ми козу запросили в гості?
– Це салат… Ну такий, вітамінний.
– А. Ну гаразд, я тобі його накладу, під чарочку, – розсміялася дружина, куштуючи свій салат, від якого в Сергія заурчало в животі.
– Дай спробувати-то?
– Що? Жуй свою траву. Салат не дам. Це на Новий рік! – Марія ляснула його по руці й відвернулася.
Довелося поцупити тещин пиріг і з’їсти його потай від матері та інших домочадців, щоб не сталося скандалу.
Незабаром привезли два пакети з фітнес-їжею. Яке ж було здивування Сергія, коли в коробках він виявив… Той самий мікс зелені, тільки приправлений, судячи із запаху, лимонним соком.
– … Так у нас намічається цілий козячий корпоратив? – Марія вже здогадалася, що чоловік постарався для сестри і племінниці.
– Перестань сміятися! Це, між іншим, фітнес-меню!
– Так, так. Викладай. Упевнена, воно всім сподобається. – Кивнула Марія. – Де, до речі, твої стрункі дівчата? Скоро вже до столу…
– Їдуть. Сама знаєш, у племінниці тренування.
– Бідна, нещасна дитина, – Марія похитала головою.
– Треба чимось допомогти? – крикнула зі спальні свекруха.
– Не треба. Ми впораємося. Можете сукню вдягати і губи фарбувати, – намагаючись не сміятися, сказала Марія. У відповідь почулося незадоволене бухтіння.
– Піду допоможу сваті сукню застебнути, – сказала теща. Вона була людиною простою і доброзичливою. Але принциповою, як і дочка.
– Я теж піду переодягнуся. – Марія прибрала в прання фартух і вирушила в кімнату, де вже вбирався чоловік.
Через півтори години, коли під’їхали родичі Марії і вже майже розсілися за столом, у двері подзвонили.
– О, донечка, напевно! Нарешті! – зраділа Раїса Василівна.
– Зараз відчиню. – Сергій пішов, а Марія з мамою переглянулися. Було цікаво, як поведеться Євгенія.
Вона була дамою скандальною, і Марія не хотіла її кликати на Новий рік, але все ж вирішила дати шанс можливому збереженню добрих стосунків у родині.
Марія сподівалася, що після розлучення з першою дружиною, до другої буде трохи інше ставлення. Але вона помилилася.
– Така жахлива погода! Просто жах! – Євгенія увійшла у вітальню з незадоволеним обличчям.
– І вам добрий вечір! – сказала Марія.
– Куди нам сісти? Усі місця зайняті! – Євгенія звернулася до Сергія, і той швидко поставив стільці для сестри та її доньки.
– Ми, взагалі-то, втрьох!
– З ким? – здивувалася Марія. Вона не планувала додаткових гостей, особливо чужих людей.
– З моїм другом. – Євгенія не бачила сенсу звітувати перед невісткою. – Костю, заходь. Сергію, швидко знайди ще один стілець! Або свій віддай! Теж мені, гостинність.
Сергій віддав свій, бо ще одного стільця не було. Був тільки табурет, який виконував функцію підставки під напої.
Довелося Сергію сидіти на табуреті. Але чого не зробиш, заради зручності гостей? Хоч і непроханих…
– Доню, ти б нас познайомила… – подала голос Раїса Василівна.
– Це Костя. Мій друг. – Відмахнулася Євгенія і сіла за стіл. Коли вона дивилася на свого друга, її обличчя було задоволеним і щасливим, але тільки-но вона відверталася або дивилася на доньку, то моментально змінювалася.
– Ну що, гості дорогі, давайте почнемо? Кому чого покласти? – Сергій підвівся з незручного табурета.
– Мені, будь ласка, “шубу”.
– А я від холодцю не відмовлюся.
– О! Пиріжки… Як здорово! – рідня налетіла на закуски, як чайки на рибку.
– Так, я не зрозуміла? А як же наша домовленість? – Євгенія відлипла від Кості й звернула увагу на стіл. – Чому в моєї доньки тарілка порожня?!
– Ось, салат… із зелені, – випалив Сергій, простягаючи тарілку з міксом трав. У племінниці від виду трави почалася алергія, і вона стала голосно чхати.
– Донечко, давай я тобі м’яса покладу? – тихо запропонувала теща.
– Ви що? Зовсім уже?! Смажене м’ясо моїй дівчинці?! – спалахнула Євгенія. – Ми ж обговорювали, що нам потрібне особливе меню!
– Так ось, будь ласка… – Сергій намагався врятувати ситуацію, простягнувши тарілку з травою.
– Де куряча грудка на пару? Де пюре з авокадо? Ми все обговорювали!
– Женю, ну не було цього… як його… авокадо! – виправдався Сергій. – Зате редиска є. Ось, тримай, їж, – він навалив племінниці в тарілку селеру, редис і шпинат.
– Дати майонез чи кетчуп? – запитав він, і тут же зрозумів, що бовкнув дурницю. – Ой…
– І ти туди ж?! Ще брат називається! Та я бачу, що нас тут зовсім не чекали! – Євгенія практично вийняла з рота в доньки шматок буженини.
– Не їж це! У купальник не влізеш!
– Женю, ну ти чого? Давай замовимо в ресторані те, що треба. – У розмову вступив Костя. Він був трохи здивований поведінкою своєї пасії.
– Так, і справді, замовте все що хочете. Усе привезуть! – підтакував Сергій, намагаючись заспокоїти сестру.
– До Нового року залишилося 15 хвилин. Пропоную на деякий час відкласти суперечки і привітати одне одного! – сказала Марія.
– Відкласти питання їжі для моєї доньки?! – Євгенія схопилася і почала судорожно щось набирати в телефоні.
– Мамо… Сядь за стіл. Я взагалі їсти не хочу, – пролепетала племінниця.
– Тобі й пити тут нічого! Одні лимонади! Я просила воду з гірського джерела! А це що? Просто вода?! Заощадити на гостях вирішили?! – Євгенія розлютилася, схопивши пляшку і виплеснувши воду в горщик із фікусом.
– Женю, підемо, подихаємо повітрям? – Костя різко встав і, взявши під руку зовицю, повів її в бік дверей.
– Дочка піде з нами! Ми йдемо з цього будинку! – рявкнула Євгенія.
– Але мамо… – племінниця не особливо хотіла йти.
– Що?!
– Можна я залишуся?
– Ні! – терпінню Євгенії прийшов кінець. Вона схопила доньку за руку і вивела з-за столу. Народ за столом сидів мовчки. Навіть Раїсі Василівні стало соромно за поведінку Євгенії.
– Ви вибачте її… У неї було важке розлучення… – виправдалася вона, накладаючи собі майонезний салат і нахвалюючи його.
– Ой, Новий рік! Відкривайте ігристе! – схаменулася теща. Гості швидко наповнили келихи й загадали бажання.
Майже всі подумки загадали, щоб найбільшою проблемою в прийдешньому році була істеричка Євгенія, яка ледь не зіпсувала свято. І тільки племінниця Сергія, чуючи по радіо в таксі,що прийшов Новий рік, попросила іншу маму. Жарт. Вона попросила позбавити її ненависної гімнастики.
На щастя, чи ні, але її бажання здійснилося: Євгенія вийшла заміж за Костю і привела у світ другу дитину. За справами їй стало ніколи займатися старшенькою, і кар’єра великої гімнастки так і не склалася.
Зате приїжджаючи в гості до бабусі та дядька, дівчинка тепер без докорів сумління їла пироги, щоправда, матері не говорила про це – Євгенія з Сергієм і його дружиною більше намагалися не спілкуватися.
А Раїса Василівна зробила висновки і почала ставитися до невістки з повагою, адже рідній дочці жінка виявилася не особливо потрібна… Ремонт давно скінчився, а маму так і не забрали.
