Я розумію, що сама винна в тому, що сталося, але хочу розповісти свою історію. Я любила свого коханця, але і йти від свого чоловіка я не хотіла. Вся справа була в матеріальному благополуччі, яке надавав вигідний шлюб.
Та й я не з тих, хто готовий обміняти комфортне життя на коротке сімейне щастя в обіймах бідного коханця. Наш роман тривав уже чотири роки, та чоловік наче нічого не помічав.
Він, як завжди, працював цілими днями і час від часу робив подарунки мені. У якийсь момент я повірила у свою майстерність приховування правди і стала зустрічатися з коханцем частіше, ніж зазвичай.
Мою відсутність почали помічати навіть друзі. Моя найкраща подруга попередила, що така поведінка ні до чого доброго не призведе. І що такі терплячі люди, як мій чоловік, просто так не стерплять приниження.
Тому мені варто поводитися обережніше, а краще й зовсім зробити паузу у стосунках із коханцем, але я не слухала порад. Колишнє побоювання за шлюб давно випарувалося. Я була впевнена, що чоловік стерпить зраду.
Одного разу він прийшов до мене і сказав, що в нього для мене дещо є. Я піднялася з дивана і простягнула руки. Це точно мав бути подарунок. На мій подив, на долоню упав простий конверт, але досить важкий.
Я розкрила його і виявила всередині свою трудову книжку, а також документи про розлучення. Разом з цим чоловік сказав, щоб я збирала свої речі і показав мої фото з коханцем.
Виявилося, що чоловік про все давно знав, але чекав, що я награюся. Та йому набридло. Того дня я довго плакала і благала чоловіка передумати. Дався їй той коханець, невдаха і пройдисвіт.
Подумаєш, він гарний, але ж він не такий чудовий і турботливий, як мій чоловік. Що б я не говорила, мій чоловік залишався глухим. Наступного дня я покинула його будинок. Життя з коханцем виявилося ще гіршим, ніж я думала.
Мало того, що він нечупара і поганим співмешканцем, так ще й на роботу ніяк не міг влаштуватися нормально. Виявилося, що останні роки два він перебивався підробітками і подарунками від мене.
А зараз, коли подачок вже не було, жити стало набагато важче. Зрештою я сама пішла працювати продавчинею в ювелірному магазині – для більшого мені не вистачало ні освіти, ні кваліфікації.
На мій подив, я досить швидко втягнулася в процес і навіть полюбила своє робоче місце. Звісно, спершу було непросто дивитися на прикраси, які вже не могла купити, але раділа хоча б тому, що могла їх потайки приміряти.
Згодом і для мого коханця знайшлося місце охоронця в тому самому торговому центрі, де був ювелірний. Здавалося, життя налагоджується. Через місяць до ТЦ зайшов мій колишній чоловік.
Я одразу його помітила через вітрину, бо поруч із ним був їхній головний менеджер. Коли я запитала, з ким говорить начальство, то з жахом почула, що це новий власник торгівельного центру. Саме він взяв мого коханця охоронцем.
У цей момент колишній чоловік подивився просто на мене. Він байдуже посміхнувся і пішов далі вздовж бутиків. А я раптом зрозуміла, що всі мої невеликі успіхи без чоловіка – прості подачки та знущання з його боку.
