Мені 22 роки. Моя колишня дівчина старша за мене на кілька років. Зустрічалися ми з нею півтора року. Майже весь цей період ми жили разом. Ідилія була між нами у всіх сенсах цього слова.
Але в якийсь період наші стосунки похитнулися, ми вирішили роз’їхатися на місяць. При чому, розставання було для мене болючим, а для неї, як я тепер розумію, не дуже.
Вона протягом місяця після розставання стала зустрічатися зі своїм другом. І наше возз’єднання знову після цього було дуже дивним. Ще півроку ми намагалися жити разом, але все в наших із нею стосунках було вже не так.
Не було вже тієї довіри, що раніше. У підсумку я її кинув, а через місяць у себе в комп’ютері виявив незакриту поштову скриньку. Стало цікаво, подивився і багато чого дізнався.
Через тиждень, як ми розійшлися, вона почала зустрічатися зі своїм шефом, а ще через тиждень він запропонував їй переїхати до нього, щоб жити разом. Вона погодилася.
Мене все це спочатку розлютило й образило, а потім я навіть зрадів. Видно так треба було, та й хлопець не поганий, зможе її забезпечити. Може, якраз із ним вона буде щаслива. Все одно ми не зможемо вже бути з нею разом.
Тільки ось у листуваннях я знайшов ще парочку хлопців, з якими в неї теж стосунки. Уже почавши зустрічатися з ним, але, ще не переїхавши, вона його зрадила. Не один раз, і не з одним хлопцем.
Переді мною постало питання, може розповісти йому все, чи ні? Або може нехай розбираються самі, адже мене, можна сказати, тепер уже це зовсім не стосується. Шкода, звісно, все в нас із нею так добре починалося.
