У нас із дружиною це був другий шлюб. Мій перший був невдалим, її теж. Ми разом живемо вже понад п’ять років. Їй, так зараз розумію, був потрібен чоловік, а я після першого розлучення намагався підвищити свою самооцінку.
Щиро кажучи, думав, що мені пощастило, але незабаром такі мої думки зникли. Я не місцевий, тож живу в квартирі дружини. Але, крім нас, там була ще її мама і за сумісництвом моя теща.
У них налагоджений дуже тісний діалог, через що мені буває не те, що важко — неможливо вклинитися в цю систему. Перший рік-два вони сприймали мене як окрему людину, але тепер я настільки вписався в їхній побут, що вони мене просто не помічають.
Мою думку вони не беруть до уваги і самостійно вирішують, що всі ми їстимемо, як жити, де працювати і в якій країні відпочивати. Так, одного разу зібралися ми з дружиною поїхати на море у відпустку, довго цього моменту чекали.
Купили квитки, я знайшов житло. Здавалося б тільки повний вперед. Я спеціально просив дружину нікому не розповідати про наші плани, бо думав, що під час відпочинку, коли ми будемо вдвох, обговоримо наше життя, пошукаємо компроміс. Але не тут було.
Вона розповіла про все у той момент, коли у нас були гості. І повернула справу так, мовляв, мама давно не була на морі, а в нас дві кімнати. Вона зможе ці дні пожити і у вітальні. Теща дуже зраділа.
Тобто вони обидві по суті зруйнували мої плани побути у спокійній обстановці зі своєю дружиною. Побути вдвох. Вкотре переконався, що до моїх побажань тут нікому немає справи. Загалом довелося тещу брати з собою.
Можна собі уявити, що то був за відпочинок. Вони вдвох підлаштовувалися під бажання тещі, оскільки вона вже у віці, ходити на море їй важко. А якщо й йде, то баул з мене зростом за ними тягну.
Весь мій відпочинок вилився в те, що я був у них на побігеньках, виконував усі їхні завдання, тягав речі і таке інше. І ось, коли вони вкотре навантажили мене десятком завдань, а самі поважно розвалилися на пісочку, у мене в голові щось клацнуло.
Я дорослий і самодостатній чоловік, який має цілком адекватні якості та запити, з непоганою зарплатою, опинився з ось такою петлею на шиї. Причому натягнув цю петлю сам, своїми власними руками.
Чесно, мені вірити в це не хотілося, але проста перевірка довела мені, що все так насправді. Цим двом жінкам все одно я є чи ні. Все, що я кажу, що хочу зробити, розбивається об їхню байдужість.
Навпаки, вони вигадують мені альтернативи. У якийсь момент мене це розлютило настільки, що я вирішив будь-що-будь вирватися з цього кола. Тому коли ми повернулися з відпустки, я прямо сказав дружині, що подаю на розлучення і пояснив чому.
Тільки після цих слів у ній щось ворухнулося, але, здається, вона не змогла усвідомити, що мені насправді не подобається. Вони намагалися мене зупинити, оскільки їхнє життя було міцно на мені зав’язане і те, що я можу піти, до їхніх планів зовсім не входило.
І знаєш, що? Я пишаюся собою. Тому що за півроку після розлучення я зрозумів, що можу собі дозволити набагато більше, ніж раніше, хоч мені й доводиться іноді економити. Більшість чоловіків живуть, як я. Над ними панують дружини і тещі, і вони зовсім забувають про себе та свої мрії.
