Чоловік і так знає, що мої батьки до нього не надто добре ставляться. А після їхніх слів про закордонну відпустку зовсім не знає, як йому бути…

Ми із чоловіком живемо непогано, навіть добре. Він спокійний та розважливий, надійний. У шлюбі вже четвертий рік. Разом працюємо, разом відкладаємо гроші, разом вирішуємо, на що витрачати.

Нормальні самостійні люди, на інших особливо не розраховуємо. А ось мої батьки чомусь за дорослих приймати нас ніяк не хочуть. Вони впевнені, що мій чоловік мало про мене дбає, що він мало не живе за мій рахунок.

Все через те, що я теж ходжу на роботу і теж заробляю гроші. Річ у тім, що чоловік старший за мене на сім років. Я цієї різниці не відчуваю, але батьки продовжують реагувати на це болісно.

Вони постійно мені про це нагадують, що щоразу перетворюється на неприємну розмову. Вже набридло від них чути, що я помилилася у виборі і мені варто було б думати краще.

Незручно зізнаватись, але вони навіть радять мені звільнитися і сидіти вдома. А чоловікові сказати, що мене звільнили. Далі батьківський план простий: мені треба займатися дитиною, на яку вони так сильно чекають.

Ну як можна серйозно ставитися до їхніх слів? Чому я не маю заробляти гроші? Так склалося, що в нашій родині батько завжди тяжко працював, а мати займалася вихованням мене та сестри.

Скільки я пам’ятаю, грошей постійно не вистачало, батьки сварилися і кілька разів були на межі розлучення. Я так жити не збираюся, і їх помилки повторювати не хочу, але щось намагатися доводити марно.

Тепер вони раптом зайнялися ідеєю, що я маю з’їздити за кордон відпочити. Переживають, що діти їхніх знайомих часто мандрують, їздять світом, а я тільки про роботу думаю.

Я б і сама не проти, але розумію, що це боляче вдарить по нашому з чоловіком бюджету. Ми й так останнім часом чимало витратилися на деякі важливі для нас речі, тож вільних грошей немає і найближчим часом не буде

Чоловік і так знає, що мої батьки до нього не надто добре ставляться. А після їхніх слів про закордонну відпустку зовсім не знає, як йому бути. Подумує навіть грошей десь у борг взяти, щоб нам поїхати відпочити. Але я проти!

Що це за такий відпочинок на чужі гроші? Будуть вільні кошти, тоді й поїдемо. Проблема лише в тому, як з батьками спільну мову знайти. Гроші завжди були для них головною темою. Схоже, вони хочуть, щоб і в моїй родині так було.

You cannot copy content of this page