Коли Галина побачила 2 смужки на своєму тесті, земля наче пішла з-під ніг. Вони з чоловіком не планували дитину. Не зараз. Але якщо дитина вже там… Молоду жінку охопила паніка.
Вона не хотіла дзвонити чоловікові з новинами. Той був на роботі та й по телефону повідомляти таке не зовсім правильно. Натомість Галина вирушила в аптеку і купила ще кілька тестів. Аж раптом цей був неправильний.
Вона навіть не думала перевірятись сьогодні. В один із своїх нечисленних вихідних Галина придбала тест просто так. Наче їй хтось наказав це зробити, а вона послухалася. Дуже швидким кроком Галина йшла додому із целофановим пакетиком, набитим тестами.
Коли чоловік, Валентин, повернувся додому ввечері, він застав не найвеселішу картину. Галина була тривожною. Вона сиділа на дивані і намагалася дивитись телевізор, але це у неї не дуже добре виходило.
Як тільки до неї долинув звук дверей, що відкриваються, вона тут же була в передпокої. Їй було страшно говорити новину зараз. Тому Галина вирішила спершу дочекатися, доки Валентин поїсть і розслабиться.
Через годину Галина запитала чоловіка:
— Любий, що б ти сказав, якби я була при надії?
Той глянув на неї.
– Чому ти питаєш?
Замість відповіді Галина пройшла до іншої кімнати та повернулася зі смужкою тесту. Валентин глянув на неї, а потім узяв до рук.
– Це точно? — спитав він.
Галина кивнула.
– Я ще 6 штук зробила. І всі позитивні.
– Ну, це здорово, — підбадьорився Валентин. – Я радий. А ти?
– Ще не визначилася, — усміхнулася Галина, і чоловік із жінкою обнялися.
– Тільки тут народжувати не будеш, — сказав Валентин. — Краще їдь до батьків і там побудь з малюком до року. А я працюватиму вдвічі більше для нашої родини.
– Чому до «батьків»? Чим мені тут із тобою гірше?
– А що тут гарного сидіти на зйомній квартирі? Краще у рідному домі, та й поряд більше допомоги буде. Ти там посидиш у спокої, а я думатиму, як нам краще тут влаштуватися.
Слова Валентина не вселяли довіри. Її батьки жили в іншому місті, і перспектива виносити та народити дитину далеко від коханої людини їй зовсім не подобалася. Невже йому так байдуже? Чи він трусить?
Якийсь час подружжя ще сперечалося, чому Галина має повернутися до квартири батьків. І те, що продовжував твердити Валентин, тільки гнобило її. Як він може так з нею вчинити? А як же малюк? Йому зовсім не хочеться бути поряд із власною дитиною?
Вона ставила ці питання знову і знову, а у відповідь чула сухі докази про економію та заробітки. Він ніби не чув її, та й Галина не хотіла чути Валентина. Вона чекала будь-якої, але не такої реакції. Коли начебто і радий, але здалеку. Навіщо потрібний такий батько її дитині? Відповідальний батько має бути поруч із своїм сином чи дочкою.
Галина дуже довго не могла заснути. Поки Валентин спав, вона сиділа в іншій кімнаті й плакала. Заспокоївшись, повернулася до спальні і заснула. А наступного дня знову плакала. Вона намагалася говорити з Валентином, але той не поступився своїм планом.
– Навіщо ти мені така сім’я потрібна, якщо ми тобі не потрібні?! — крикнула Галина і знову розплакалася. Для неї Валентин немовби став негативним відображенням самого себе. — Виходить, що коли ти мені присягався у коханні і казав, що ми завжди будемо разом, ти брехав?! Ти брехун! Боягуз і брехун!
На якийсь час Валентин погодився ночувати у вітальні. Галина не могла спати поруч із ним, знаючи його ставлення до її вагітності. Якщо його думка не зміниться, цілком можливо, що Галина справді повернеться до батьків. Але тільки вже як розлучена жінка.
