Заміж я вийшла трохи більше п’яти років тому. В нас двоє чудових дітлахів і квартира, що дісталася мені у спадок. Нещодавно я повернулася на роботу. Працюю вчителем у середніх класах.
Моя робота досить виснажлива, тому мені бракує часу та сил для колишньої «якості ведення домашнього господарства». На початку нашого сімейного життя я намагалася бути ідеальною дружиною.
Прання, прасування, прибирання, приготування. Вечорами зустрічала чоловіка з гарячою вечерею, а вранці годувала сніданками. До хорошого швидко звикаєш.
Незабаром коханому стала потрібна моя «допомога» в найелементарніших речах, таких як принести якусь річ або налити склянку води. Навіть коли в нас з’явилися діти, я примудрялася утримувати будинок у порядку та чистоті.
І ось одного вечора, коли я накрила на стіл і вся родина сіла вечеряти, донька ненароком перекинула склянку з водою. Я пішла налити їй ще. Чоловік якраз поїв і попросив зробити йому чай.
Коли я несла склянку до столу, то раптом оступилася і випустила її. Та розбилася, і син почав плакати, бо він дуже любив цей саме цю склянку. У цей момент чоловік вирішив заспокоїти його й сказав, що мені нічого довірити не можна.
Він засміявся, і син слідом за ним. Задоволений своїм умінням розсмішити дитину, коханий глянув на мене, коли я збирала уламки з підлоги. Саме в цю секунду я прийняла рішення, наслідки якого всі відчули вже на наступний день.
Коли настав час обіду, я зварила суп, розлила по трьох тарілках та покликала дітей до столу. Чоловік здивувався, що я не поставила тарілку йому. Коли він почав обурюватися, то я сказала, що тепер він сам себе обслуговує.
Чоловік заявив, що зможе не гірше за мене готувати та прати, що мене дуже потішили. Єдине, я зустріла опір свекрухи. Та прийшла у відвертий жах, коли побачила, чим харчується її син.
Накинулася на мене з докорами, що її син харчується самим напівфабрикатами. Тоді я розповіла, як все було, але у відповідь почула лише осуд, бо начебто я знущаюся зі свого чоловіком.
Я пояснила, що виконую ті завдання, які мала виконати свекруха, коли виховувала свого сина, а саме готую до самостійного життя. А якщо її турбує його харчування, то нехай забирайте із собою та годує.
Свекруха побігла жалітися моїй матері, яка не забарилася з настановами. Вона взагалі почала погрожувати, що чоловік від мене втече до іншої, якщо я буду викаблучуватися.
Тим часом мені справді було сумно. Схоже, коханий так і не зрозумів, чому я розлютилася. Адже мені просто хотілося почути щире вибачення. Я пробачила б йому одразу, але поки що тиша.
