Я з чоловіком не планували дітей. Однак за два роки шлюбу доля вирішила інакше і я дізналася, що при надії. Коли я повідомила радісну звістку коханому, то він розлютився. Він з такою ненавистю подивився на мене.
Я зовсім не очікувала, що він звинуватить мене у зраді та навідріз відмовиться приймати малюка. Я оторопіла від такого ставлення. Ніколи не бачила його в такому стані.
Його звинувачення в невірності здавалися чимось нереальним. Адже я ніколи не зраджувала чоловіка і не давала жодного приводу для подібних підозр. Я дуже розізлилася на нього через те, як він в мною розмовляв.
Але чоловік заявив, що в нього не може бути дітей. Я намагалася з ним поговорити і не втрачала надію, що все ще можна виправити. Та він лише вигнав мене з дому. Я не сперечалася далі, зібрала речі і пішла.
Мені довелося, інакше родичі чоловіка б просто мене вижили. Звичайно, мені було боляче від того, що чоловік не довіряє. Але, з іншого боку, я й сама вже була рада піти, адже тепер побачила, який чоловік насправді.
Минуло кілька років. Колишній чоловік так і не одружився. Він став одним із тих одинаків, які вважають оточуючих людей потенційними ворогами. Особливо жінок. В нього було кілька романів, але вони зі скандалом закінчувалися за кілька місяців.
Усі ці роки він не спілкувався ні зі мною, ні з дитиною, немов нас і не було зовсім. А тим часом я знайшла нового чоловіка. Той прийняв і мене, і мою донечку і при цьому ні в чому мене не підозрював і нічим не дорікав.
Перед тим як зустріти його, мені довелося несолодко. Пройшовши через шквал звинувачень, сварок, криків і скандалів, я все ж підписала папери про розлучення і зі сльозами на очах пішла жити до своїх батьків.
Коли донька з’явилася на світ, моєму щастю не було меж. Я зрозуміла, що для цієї крихітки зможу все. І вона змогла. Тепер я була шанованою жінкою з хорошою роботою, житлом і маленьким янголятком
Одного разу колишній чоловік прогулювався в парку і побачив мене, а я тримала за ручку чарівну кучеряву дівчинку. Чоловікові здалося, що дівчинка дуже нагадує його молодшу сестру в дитинстві.
Він спробував привітатися зі мною, але я зробила вигляд, що не помічаю його, і прискорила крок. Він не став нас наздоганяти. Того ж вечора він зателефонував моїм батькам і дізнався, де я живу.
Наступного дня прийшов у гості з цукерками. Я впустила його з цікавості. Хотіла почути, що цього разу видасть колишній. Сміливості мені додавало й те, що скоро мав прийти чоловік.
І навіть якщо почнеться сварка, поруч буде той, хто зможе за мене постояти. Колишній справді мене здивував. Він попросив щось, щоб можна було зробити тест на батьківство.
Йому хотілося переконатися, що зір його не обдурив і донька справді його. Я мовчки зняла пару волосин із дитячого гребінця і вручила йому і вигнала з квартири. В будь-якому випадку я не дозволю йому псувати життя донечці.
