Цими вихідними чоловік їздив у село провідати своїх батьків. Взяв з собою нашого сина: вряди-годи свекруха висловила бажання побачитися з онуком. Тільки ось повернулися хлопці зовсім без настрою.
І в усьому чоловік звинуватив саме мене. Мовляв, через мене наш син не любить своїх бабусю і дідуся. Виявилося, що він влаштував в селі сцену, думав, що їде до моїх батьків, яких він дуже любить. А вийшло зовсім навпаки.
Ваня почав кричати, щоб його везли до баби Світлани, тому що мати мого чоловіка йому ніхто.
Так, ситуація патова і неприємна. Але я ніколи і нічого поганого не говорила своєму синові про родичів. І взагалі, невже я відповідаю за спілкування бабусі з онуком?
Моя мама проводить багато часу з Ванею, бо ми з чоловіком обоє працюємо. Намагаємося швидше виплатити кредит за квартиру. Мати живе недалеко від нас, вона нещодавно вийшла на пенсію і у неї багато вільного часу.
Та й з Іванком вона відмінно ладнає! І це зрозуміло, адже мама перебувала з ним поруч практично з перших днів його життя, допомагала мені. А от свекруха толком і не цікавилася його життям.
Іноді мені здається, що мої батьки люблять Іванка більше, ніж мене. Вони готові буквально на все заради нього. І я дуже цьому рада. А зі свекрухою у нас з самого початку просто не заладилося. Справа в тому, що вона була проти нашого весілля.
Я їй не сподобалася, хоча вона мене навіть не знала. А все тому, що я вже була заміжня до знайомства з Вадимом. В університеті вискочила за одногрупника, не подумавши, через рік розлучилася.
Крім того, я ще й старше Вадима на кілька років. Мені шкода, що свекруха мислить стереотипами, але я не збираюся її ні в чому переконувати.
Після народження Вані свекруха почала ставитися до мене краще. Але не більше того. Вони зі свекром приїжджають до нас тільки у свята.
А якщо і дзвонять, то зазвичай говорять по телефону з моїм чоловіком і можуть тільки запитати, як там онук. Вони самі винні, що не вибудовували контакт з Іванком.
Чоловік розповів, що коли вони поверталися додому, Ваня сказав, що у нього є тільки одні бабуся з дідусем. Мовляв, до батьків чоловіка він більше взагалі їздити не хоче.
Звичайно, Вадим образився, але що я можу з цим зробити? Чоловік вважає, що його рідні люблять нашого сина і роблять все можливе, щоб він відчував цю любов. Наприклад, дарують подарунки та інше.
Тільки от я не вважаю, що цього достатньо. Краще б замість подарунків вони частіше приїжджали або хоча б говорили з ним по телефону.
Вадим каже, що мої батьки і молодші, і здоровіші його матері і батька. Їм простіше добиратися до нас і проводити час з онуком. Звичайно, можна придумати будь-яку відмовку, щоб закрити очі на очевидні речі. Тільки ось дитина все відчуває і розуміє сама.
Загалом, мій чоловік вважає, що саме я повинна вирішити цю проблему. Сам він нічого робити не збирається, хоча це його батьки, а не мої. І що робити в такому випадку?
