Чому при цивільному шлюбі ти ніхто і звати тебе ніяк

Коли мені було 8, моєї мами не стало. Батько дуже важко переживав втрату, тому навіть відправив мене до бабусі. Звичайно, у неї мені було непогано, але подібна зміна обстановки не дуже сприяла зміцненню сімейних уз. Я хотіла жити вдома, як і раніше.

Через якийсь час батько почав шукати собі нову жінку. З деякими з них він мене навіть знайомив. Але стосунки не складалися, і жінки зникали з нашого життя. Батько дуже хотів, щоб ми з його новою пасією подружилися.

І я подружилася з Валентиною. Мені було 13 років, коли вона стала жити в нашому домі. Вона здалася мені приємною жінкою.

Правда, вже згодом я зрозуміла, що вона так себе вела для закріплення при моєму батькові. Але було вже пізно. Через якийсь час ця жінка почала наводити свої порядки в домі.

Спершу вона почала виставляти будь-яку неприємну ситуацію так, ніби її провиною була я. А вона – саме благочестя і доброта.

Це вилилося в те, що мої стосунки з батьком поступово зіпсувалися. Адже він вважав за краще слухати свою нову співмешканку. А ще Валентина постійно тиснула на батька, що несправедливо, коли її дитина живе з бабусею, а я – з ними.

Мабуть, щоб відновити справедливість, батько зібрав мої речі і відправив до бабусі в село. Мені довелося міняти школу, заводити нових подруг і звикати до нового місця. Іноді батько приїжджав, але незабаром і це перестав робити.

Наші з батьком відносини почали потихеньку налагоджуватися, коли мені було вже більше 20 років. На той час я вже вчилася в університеті і жила в гуртожитку.

Батько пропонував переїхати до нього, але я відмовила. Валентина як і раніше жила з батьком, хоча вони так і не одружилися. Ми з нею не спілкувалися.

Після навчання я вийшла заміж і народила дитину. Здається, це дуже вплинуло на батька, тому що він став часто заходити до нас. Мабуть, дуже хотілося поспілкуватися з онуком.

Однак незабаром батько серйозно захворів. Доглядати за ним довелося мені, так як Валентина терміново повинна була «допомогти своїй дочці і онуку».

Через місяць батько залишив цей світ. Валентині вистачило совісті заявити, що це сталося через мій поганий догляд. Нібито з нею він би миттю одужав. Організацією похорону і поминками займалися ми з чоловіком. Валентина ніяк не брала участь.

Незабаром мені дісталася батьківська частина квартири (першу частину бабуся мені подарувала, поки вона ще була жива), тож тепер я стала власницею повноцінного житла. Не думаючи, я відразу пішла до нотаріуса і оформила її на себе.

Валентину я попросила звільнити приміщення. Спершу вона навіть не повірила, але потім почала погрожувати судом і запевняла, що правосуддя буде на її боці. Але ми обидві розуміли, що нічого в неї не вийде.

На мій подив, від деяких родичів я чула несхвалення цього вчинку. Нібито я поступила несправедливо з цією жінкою. Я вважаю, що вчинила абсолютно правильно.

You cannot copy content of this page