Родинні історії

Чому в сім’ї треба керуватися не емоціями, а жіночою мудрістю

Мій шлюб почав розвалюватися, коли народилася друга дочка. Першій на той момент було 5 років, і я буквально зашивалася у домашніх справах та вихованні дітей. Поки чоловік працював, я робила всю роботу вдома сама. Допомогти з малюком не було кому: свекруха живе в іншому місті, а моїх батьків уже немає.

На тлі постійної втоми я почала часто сперечатися із чоловіком, сваритися. Мені треба було випускати пару, і я, відверто кажучи, зривалася на Миколці. Звичайно, це йому не подобалося. Та я й сама розуміла, що перегинала, але не могла нічого з собою вдіяти.

«Олечко, я дуже тебе люблю. Але він від тебе піде, якщо це не припиниться», — попередила мене свекруха одного разу, коли ми говорили телефоном.

Я була впевнена, що цього не станеться, адже у нас дві прекрасні доньки. Хіба чоловік може бути без них? Як я помилялася.

Коля запропонував розлучитися спокійно та мирно. Він у принципі не любив конфліктів. Ділити майно ми не стали: я з доньками залишилася жити у нашій квартирі, а чоловік переїхав у орендовану.

Він і далі продовжував спілкуватися з нашими дівчатами. Приходив кожні вихідні, дарував їм подарунки, вчасно платив аліменти.

Життя без чоловіка далося мені нелегко. Я сумувала за ним і всіма силами намагалася його повернути. Але Коля навіть на спільну вечерю ніколи не залишався.

А потім у його житті з’явилася інша жінка. І він почав приходити набагато рідше. Хіба що у свята, щоб відвідати наших дочок та принести якісь гостинці.

Я розуміла, що корінь зла у його новій пасії. Напевно, їй не подобалося, що Коля повинен кудись йти і бути не з нею. Якось я вирішила зателефонувати цій нахабниці, щоб висловити їй все, що про неї думаю. Але її відповідь мене шокувала:

«У нього просто немає часу, він постійно на роботі. Розумієш, ми взяли кредит і зараз його виплачуємо».

Це просто обурливо! Тобто на себе в нього час знаходиться, а прийти в гості до доньок і нагадати їм, що він їхній батько, він не має часу! Я вирішила сходити на роботу до чоловіка разом із дітьми: нехай тепер викручується.

Коля був не радий, коли нас побачив. Доньки почали радісно кричати: «Тату, татку!» А в мене просто ком у горлі.

«Навіщо ти прийшла? Ти ж знаєш, що я не можу зараз відлучитися. Сама подивися: на мене чекає клієнт!» – обурився колишній чоловік. Ось тобі й довгоочікувана зустріч із улюбленими донечками.

Я не знаю що мені робити! Впевнена, що ця вертихвістка покине Колю так само, як свого першого чоловіка. Вона ревнива до жаху просто.

Бачу, як донькам не вистачає живого спілкування з татом. Але моєму колишньому чоловікові, здається, начхати на це… І як бути в подібній ситуації?

Вам також має сподобатись...