– Хіба я тобі не казала, що потрібно дітей приводити у світ до тридцяти років? – зловтішно промовила свекруха, дивлячись на те, як невістка насилу піднімається з дивана.
– Не вистачило мізків зрозуміти, що у двадцять п’ять перенести виношування дитини набагато простіше, ніж зараз. А тепер подивися на себе! По квартирі ледве ходиш, ноги від набряків перетворилися на колоди, навіть дихання стало важким!
Лариса повернулася і невдоволено подивилася на свекруху:- Дякую за підтримку, Зінаїдо Анатоліївно. Ви – справжній мотиватор!
– Я – свекруха і майбутня бабуся того малюка, якого ти носиш у животі. А значить я переживаю, розумієш? До чого ти довела ситуацію? Хіба це нормально?
Жінка з’явилася з самого ранку до сина з невісткою і, як завжди, виступала з повчальною лекцією про правила і сенси життя. Добре, що сьогодні Матвій був удома і міг відвести основний “удар” на себе.
– Мамо, нас усе влаштовує, – заступився за дружину чоловік. – Так, все протікає не так легко, як нам хотілося б, але і з Ларисою, і з сином усе добре. Ми впораємося! А твої моралізаторства лише псують дружині настрій.
Зінаїда Анатоліївна кинула гнівний погляд на сина:
– Ти думаєш, що найрозумніший і все можеш у житті передбачити. Але як би не так, синку!
Раптом у вхідні двері пролунав дзвінок. Жінка здивовано подивилася на подружжя:
– Ви когось чекаєте?
– Так, мамо. Клінінгову компанію! – спокійно відповів Матвій і пішов зустрічати прибиральницю.
Свекруха, не приховуючи здивування, повернула голову і звернулася до Лариси:
– Я правильно розумію, що у вашій квартирі, у ваших речах риється якась чужа, незрозуміла жінка? Своїми руками доторкається до особистого приладдя і наводить порядки?
З тону родички стало зрозуміло, що скандалу не уникнути, тому невістка намагалася зберігати спокій:
– Це тимчасово. Поки я на дев’ятому місяці. Мені важко самостійно займатися побутовими справами, тому Матвій прийняв таке рішення. Валентина приходить до нас двічі на тиждень. Це дуже зручно і
– Дорого! – перебила Зінаїда Анатоліївна жінку. – Крім того, як справжня господиня може дозволити собі подібне? Щоб чужа жінка доглядала за твоїм будинком і чоловіком? Ось до чого призводять неправильні рішення в молодості. Тепер доводиться розплачуватися за дурниці і грошима, і власним здоров’ям!
Лариса зрозуміла, що більше перебувати в одній кімнаті зі свекрухою не зможе, тому натхненно посміхнулася і відповіла:
– Я піду зроблю вам чай і дам вказівки Валентині.
Зінаїда Анатоліївна не знаходила собі місця. Обурення й образа розривали зсередини. Це як же так виходить? Старший син у розкоші купається, а молодший бореться за кожну копійку, щоб прогодувати сім’ю.
За хвилин десять у вітальню повернувся Матвій із чаєм.
– Лариса тобі передала чайок із цукерками. Насолоджуйся!
– Ти зараз вирішив пожартувати наді мною, правильно? Знущаєшся? Сьогодні я побачила, чим займається твоя дружина. Нічим!
– Ти не права! – впевнено вимовив чоловік.
– Звичайно. Взагалі-то я не права. Вибач! Вона виконує дуже важливу функцію. Розкидає на вітер твої гроші! Ніби тобі більше нікуди їх витрачати! Ніби в тебе немає брата, якому потрібно допомогти.
Тіло Матвія напружилося. Йому дуже не подобалося, коли Зінаїда Анатоліївна починала цю тему. Дратувало, коли мати намагалася нав’язати йому обов’язки з підтримки Дмитра.
Усе життя жінка намагалася перекласти відповідальність за життя молодшого на його плечі. Раніше так і було. Але коли він зустрів Ларису, все змінилося. У нього з’явилася своя сім’я і йому було зовсім не до проблем родичів, нехай і найближчих.
– Мамо, давай не будемо плутати кактуси й апельсини. Ми з Дімою – не маленькі хлопчики, за якими потрібно бігати і перевіряти штани. Зараз кожен займається своїм життям самостійно і це прекрасно. Не створюй непорозумінь.
– А для чого по-твоєму існують родичі? Для галочки, посмішки або красивого слівця? Я тобі відповім – для взаємодопомоги і підтримки. Не можна відхрещуватися від сім’ї!
Матвій єхидно посміхнувся:
– Ось як? І чим же мені в житті допоміг Діма? І не тільки він.
– А ти будь вище. Навіщо дивишся на інших? Навіщо слухаєш дружину як безвольний кролик? Я в курсі вашої жадібності, але допоможіть братові хоча б під Новий рік з іпотекою, – заявила свекруха. – А що тут такого? Ніхто ж не просить роздаровувати безглузді подарунки. Усе в межах нагальних проблем.
– Мамо, не зли мене! – роздратовано відповів Матвій. – Я тобі з цього приводу вже все сказав. Тим паче, за кілька тижнів дитина буде. У тебе є уявлення, скільки на все потрібно грошей, га?
– Насмішив! Якщо ви прибиральниць наймаєте, то що ми взагалі обговорюємо? Тобі не соромно? Зовсім нецікаво, наприклад, як племінники зустрічатимуть Новий рік?
– Я думаю, що на сьогодні вистачить, – чоловік настільки сильно стиснув кулаки, що в нього побіліли кісточки, розмова викликала неконтрольоване роздратування. – Інакше бесіда перейде в ту фазу, яка нікому з нас не сподобається.
– Розумію, – жінка демонстративно встала і попрямувала до виходу. – Мені б теж було незручно. І все ж не здаюся. Сподіваюся, ти поміркуєш і переглянеш своє ставлення до брата.
Зінаїда Анатоліївна пішла, але осад залишився.
Так було завжди, починаючи з дитинства. Матвій ріс самостійним, відповідальним хлопчиком, який уже в десять років міг сам приготувати собі з молодшим братом вечерю, помити посуд і вкласти того спати.
У чотирнадцять років Матвій почав підробляти, вважаючи, що “чоловік повинен заробляти гроші”. Щоправда отримував він за працю зовсім не купюри. Бабусі, яким він ходив по продукти в магазин, давали хлопчикові солодощі та заготовки.
Мама пишалася старшим сином, але не забувала виховувати в ньому “турботу про близьких”.
– Ти зобов’язаний ділитися з братом. Тобі дали цукерку, значить, розділи її на дві частини і простягни Дмитрику. Так потрібно йти по життю завжди. Ніхто не знає, що нас чекає в майбутньому. Але коли поруч є сім’я, нічого не страшно. Розумієш, синку?
– Але він же зі мною нічим не ділитися! Чому я повинен?
– Тому що ти старший! – переконувала сина Зінаїда Анатоліївна. – Щоб у житті не відбувалося, ким би ти в майбутньому не став, на першому місці завжди мають бути мама і молодший брат. Запам’ятай!
У глибині душі Матвій відчував незгоду і протест, але не наважувався сперечатися з мамою. Тому що… вона ростила їх одна. Він жалів. І любив.
Після закінчення школи хлопець вступив до технологічного університету. За рік до цього ж навчального закладу приїхав навчатися і Дмитро.
– Я подумав і вирішив, що найправильніше буде йти второваною стежкою старшого брата. Навіщо винаходити велосипед? Тим паче, ти орендуєш квартиру, а отже мені не доведеться жити в клоповнику, який чомусь називають гуртожитком.
– Ти молодець, що зміг вступити, – розгублено відповів Матвій, – але я звик перебувати на самоті. Мені так комфортніше. Маю на увазі, жити одному.
– Я теж про це кажу! Не хочеться наповнювати своє життя балаганом.
Так і прожили брати разом до закінчення університету.
Не сказати, що Діма був гулящим або галасливим. Зовсім ні. Він відповідально ходив на заняття, повертався додому і спокійнісінько занурювався в інтернет. День у день нічого не змінювалося. Часом Матвій навіть міг не помітити, повернувся брат із навчання чи ні.
Усе йшло своєю чергою, крім одного… Дмитро не вважав за потрібне ні за що платити.
Він справно їздив додому, привозив продукти, якими мама набивала повні сумки. Іноді закуповувався в магазині і все. Оренда, комунальні послуги… усе було на плечах Матвія.
– Ти б усе одно платив ці гроші, незалежно від проживання Дімки. Тож нічого страшного! – запевняла Зінаїда Анатоліївна старшого сина.
– Тим паче, тобі не звикати заробляти. Ти цим із дитинства займаєшся.
Після закінчення університету Матвій повернувся в рідне місто і влаштувався програмістом у приватну компанію з виробництва електроніки. Зарплата в молодої людини була досить високою з першого дня.
– Якщо позитивно себе зарекомендуєш, поставлю головним із програмного забезпечення. Доходами теж не ображу! – генеральному директору компанії Матвій одразу припав до душі.
Хлопець працював щодня, не покладаючи рук. Усе складалося, якнайкраще.
На роботі він познайомився з донькою начальника, яка з першого погляду закохалася в молодого фахівця. Після знайомства дівчина почала навідуватися на фірму щодня. Приносила обіди, запрошувала в кіно.
Однак у серці молодого чоловіка вже давно була інша. Його сусідка та однокласниця Лариса.
У школі вони зустрічалися, потім розбіглися. І ось тепер після повернення в рідне місто почуття спалахнули знову.
Незважаючи на те, що Матвій міг втратити перспективну, високооплачувану роботу, він відмовив доньці директора і зробив пропозицію Ларисі.
Генеральний директор виявився порядною людиною:
– Кохання коханням, а робота – це інше. Ти прекрасний фахівець. Я підвищую тебе до керівника відділу програмного забезпечення.
Лариса працювала економістом у відділі освіти, тож теж заробляла пристойні гроші.
З першого дня після весілля молоді люди вирішили збирати кошти на іпотеку. Вони відмовляли собі в усьому. Зокрема в і дітях.
Зінаїда Анатоліївна злилася і постійно вичитувала невістку:
– Старою виношувати хочеш? Ти розумієш, з якими ускладненнями зіткнешся?
Але подружжя наполягло на своєму. За чотири роки вони назбирали на перший внесок, а за наступні шість років змогли повністю погасити іпотеку. І тепер зі спокійною душею чекали свого первістка.
На відміну від Дмитра, який теж повернувся в рідне місто, влаштувався інженером на завод, але при цьому в особистому житті створив справжній хаос. До тридцяти років хлопець навіть не замислювався про серйозні стосунки, а потім стався заліт. Одна з його красунь чекала на дитину, чим і привела “дон-жуана” під вінець.
Зінаїда Анатоліївна і раділа, і переживала одночасно. Жінка останнє віддавала молодшому синові й закликала до цього Матвія. Але якщо в студентські роки хлопець підкорився волі матері, то тепер на першому місці стояли дружина і дитина.
– Дмитро – дорослий чоловік. Упевнений, він зможе сам вирішити свої проблеми.
Але Зінаїда Анатоліївна не збиралася здаватися. Вона знала, що Матвій уже виплатив іпотеку, мав високий дохід і “витрачав гроші даремно”. Він точно міг допомогти братові, який загинався від щомісячних платежів за квартиру та утримання двох дітей.
Напряму Матвій не погоджувався підкоритися проханням матері, тож жінка придумала хитрий план.
Вона чудово знала, що її старший син може відмовити в чому завгодно, тільки не в питанні здоров’я. Тож Зінаїда Анатоліївна, вигадавши історію “незрозумілої недуги”, регулярно приходила і просила гроші у старшого сина на обстеження, процедури та вітаміни. А потім усе до копійки несла Дімі.
– Чим вони витрачатимуть гроші на служниць, хай краще вони братові дістануться!
Не можна, щоб один як пан жив, а інший спини не розгинав! Я як мати не можу допустити подібного!
Незабаром у Матвія і Лариси з’явився на світ син. Чоловік був такий щасливий, що не міг знайти місця від радості. Коли дружину виписали з лікарні, він влаштував велике свято, на яке запросив близьких родичів.
– Чому всі приводять у світ одних хлопчиків? Пора б, невістки, комусь і про дівчинку подумати! – сміялася свекруха.
Улучивши зручний момент, Зінаїда Анатоліївна покликала Діму на кухню, щоб передати йому гроші, які зібрала “на лікування”. Але прорахувалася…
У цей самий момент, коли вона розповідала молодшому синові, як складно їй викручуватися перед Матвієм, щоб вимолити чергову порцію грошей, перед ними з’явився Матвій.
– Нічого собі! – розчаровано похитав головою чоловік.
– Ні, все не так, – спробувала виправдатися жінка. – Це інше. Я борг віддала Дімі.
Матвій уважно дивився то на брата, то на матір. Ніби думав, як правильно вчинити, яке рішення прийняти.
– Я не буду вас ображати, принижувати і навіть лаятися з вами. Чому? Не тому, що мені не хочеться цього робити. Я зараз готовий вилити на вас вагон бруду. Але… я надто люблю і ціную свій дім і сім’ю, щоб влаштовувати тут скандал. Тому… просто тихо підіть. Ніби вас тут і не було. Ніколи. Ні в домі, ні в моєму житті. Провалюйте!
Погляд Матвія був настільки лютим, що Зінаїда Анатоліївна і Дмитро не ризикнули перечити Матвію. Зібралися і пішли. Назавжди.
Жінка намагалася помиритися із сином через невістку, але нічого не вийшло. Коли Лариса дізналася правду про те, що трапилося, відразу ж заблокувала свекруху, відправивши ту в “чорний список”.
Дмитро теж не раз пояснював братові, що він ні в чому не винен, нібито все придумала мати. Але Матвій був сильно ображений зрадою родичів і не зміг переступити через образу.
Через деякий час чоловік зрозумів, що прийняв правильне рішення. З життя назавжди зникли вічні моралі матері. Тепер кожен день був наповнений радістю і… веселим бурчанням сина, якого він обов’язково постарається виростити гідною, порядною людиною. Без нахабних і підлих родичів.
