Зустрів я дівчину, така красива, підтягнута, досить розумна. Вона прийшла до нас працювати в відділ кадрів.
Я, як бухгалтер, часто забігаю в їхній кабінет, тому доводиться по кілька разів на день з нею пересікатися. І от, хочу сказати, що вона мене просто “зачарувала”.
Без магії, звісно ж, просто своєю поведінкою, легкістю, простотою. Вона завжди усміхнена, ніжна, доглянута. А от вдома мене чекає жінка, з купою проблем і оравою дітей.
Я не хочу йти додому, просто не хочу. А тут Олеся, така прекрасна. У нас з нею почалися зустрічі, стосунки, які зовсім скоро переросли в дещо більше.
Коли я вже твердо вирішив переїхати до неї і признатися, що в мене є діти і жінка, зрозумів, що щось пішло не так. За рік наших зустрічей і побачень я, як тільки міг, але не показував того, що я маю іншу сім’ю з принцепом, як то кажуть.
А коли вже вирішив все остаточно, вона якось дізналася. Написала мені повідомлення, про те, що вона знає про жінку і не хоче мене бачити.
Це був не просто жіночий каприз. За кілька днів вона встигла зробити візу, продати квартиру, звільнитися з роботи і змінити замки на дачі. Більше я її не бачив.
Рік відносин, все коту під одне місце. Я будував з нею щасливі стосунки, мріяв про весілля і все таке, а вона, як вона могла так зі мною вчинити? Я ж думав вона мене любить.
Це все через мою дружину. Вже не знаю, як їй вдалося, та 100%, це вона розповіла і вмовила Олесю покинути мене. Тепер я ненавиджу свою сім’ю ще більше, особливо жінку.
Не поважаю її, вона для мене тепер впала нижче плінтусу. Хіба людина, яка себе поважає буде отак чинити і принижувати себе, ще й в очах коханки? Чоловіки мене зрозуміють.
