Мені 35 років, чоловік старший на 20 років. Зі мною в нього це третій шлюб.
Спочатку було все добре, ми зустрічалися з дітьми чоловіка від попередніх шлюбів, потім стало так що наші проблеми чоловік став обговорювати з ними, обзивав мене при них, загалом, робив все, щоб діти розуміли, що у нас не все гладко.
Мені часом було дуже неприємно, іноді до сліз, але я не хотіла, щоб чоловік виносив наші проблеми своїм дітям, тим більше, діти всі повідомляли своїм мамам, тобто колишнім дружинам чоловіка, і так, я не приховую що мені це неприємно.
В результаті я вирішила, що нехай чоловік спілкується зі своїми дітьми без моєї присутності, я не хочу, щоб подробиці наших сварок були як на долоні для колишніх дружин та їхніх дітей.
Чоловіку цей варіант не подобається, і мені не подобається, але я поважаю себе і своє життя.
Дійшло до того, що я поставила йому умову, або він перестає говорити про нас з іншими, для мене сторонніми людьми, або розлучення. Він на мене подивився такими очима, наче я не сповна розуму.
А через якийсь час все повторилося, і його одна із колишніх спитала, як там мої проблеми зі здоров’ям. Щоб ви розуміли, 2н надто інтимне і особисте. А тут таке? Що ж, мабуть таки розлучення.