Я ростила свого сина одна. Було важко, але я не скаржуся. Це набагато краще, ніж жити з тираном! Моєю метою було зробити свою дитину найщасливішою на світі.
Доводилося працювати понаднормово, просити подруг, щоб допомагали з малюком перший час. І це при тому, що я жила зі своєю матір’ю, але вона навідріз відмовилася хоча б якось брати участь у житті онука.
Мама звинувачувала мене в тому, що я навіть не спробувала зберегти свій шлюб. Мовляв, я могла б потерпіти заради того, щоб мій син жив у повноцінній родині. Ми постійно сварилися з мамою.
Однією моєю метою стала власна квартира або хоча б орендована. Коли синові виповнилося п’ять років, ми нарешті з’їхали. Це був найщасливіший час. Син пізнавав цей світ, а я йому допомагала.
Мені здавалося, що щасливіших за нас немає нікого на всьому світі. Синок старанно вчився, тому що змалку знав, що йому потрібна гарна освіта. Закінчив школу із золотою медаллю і вступив до столичного вишу.
Як же гірко я плакала, коли нам довелося розлучитися. Місця собі знайти не могла. Усе думала, як мій синочок житиме без мене, але він швидко адаптувався до нового життя.
А я ще довго не могла змиритися з тим, що залишок життя доведеться провести на самоті. Він вивчився на програміста, знайшов хорошу роботу. Він мені навіть гроші надсилати почав, хоча я його про це не просила.
Час минав, а син все не одружується і не одружується. Я вже хвилюватися почала… Звичайно, ми не говорили з ним на такі теми. Я не хотіла лізти в його особисте життя, але з кожним роком хвилювалася все більше й більше.
Він повідомив, що будуватиме свій заміський будинок. На той момент йому було 35 років. Він, як і раніше, мене спонсорував, якщо можна так сказати, але бачилися ми не дуже часто. Здебільшого син приїжджав до мене у свята.
І ось в один із таких днів він повідомив, що в нього з’явилася дівчина, а його будинок уже готовий. Я була в передчутті і першого, і другого. Син привів знайомитися свою обраницю.
Хотіла приготувати сімейну вечерю, але син сказав, що оплатить ресторан. Дівчина мені відразу не сподобалася. Було в ній щось відразливе. Можливо, річ у тім, що вона з провінції, а я хотіла б, щоб мій син був у парі з рівною йому.
Але про смаки не сперечаються, особливо якщо це ваші діти. Зовсім скоро син повідомив, що одружується. Я розуміла, що це раз і назавжди нас віддалить. Але мені не звикати жити без нього!
Тому просто прийняла цей факт. А вже за півроку після весілля сталося те, чого я ніяк не очікувала. Якось мені зателефонувала невістка і сказала, що в неї до мене є серйозна розмова. Я навіть злякалася спочатку.
Але виявилося ось що. Вона запропонувала, щоб я переїхала жити в їх будинок. Місця там вдосталь, і вони хочуть забрати мене до себе. Від такої несподіванки я сторопіла. Виявилося, що вона рано втратила матір.
Вона хоче, щоб її чоловік бачився зі мною частіше, ніж кілька разів на рік. Та й вона не проти жити зі мною. У мене там і своя кімната, і ванна, і навіть кухня. Звісно, я погодилася, а свою квартиру вирішила здавати. Гроші не зайві.
