Я людина досить драматична. Можу заплакати під час перегляду фільму. Піти й купити сосисок, якщо побачу цуценя на вулиці. І все в такому дусі. Сама розумію, що часто мною керують емоції, а не холодний розум, але нічого не можу з цим вдіяти.
Хоча сама вже досить доросла “дівчинка” з дитиною на руках. Я півроку як розлучена. З чоловіком ми зустрічалися кілька місяців, і потім він запропонував мені вийти за нього заміж. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років мене старший.
Тож я подумала і вирішила погодитися. Він уже дорослий чоловік, тож дитячі проблеми мали залишитися в минулому. Ну логічно? А ось і ні. Після весілля він усе думав про те, як би йому заробити купу грошей для нашого життя. Вкладався в одну ідею, прогорав, потім працював над іншою.
І теж прогорав. Ну так буває, що поробиш. Але я не хотіла з ним через це сваритися, навпаки, намагалася підтримувати. Однак це все було даремно. За кілька днів до того, як я дізналася, що вагітна, він сказав мені, що збирається спробувати щастя в іншій країні. Заробити там і вкласти в нове починання.
По суті, він поставив мене перед фактом. Але, навіть коли я йому сказала, що перебуваю при надії, це ніяк не змінило його планів. Він все одно поїхав, залишивши мене одну. Так, він висилав якісь гроші, передаючи їх мені через брата, але його самого поруч не було.
Потім наше спілкування поступово зійшло нанівець, а на третій місяць чоловік сказав мені, що він подумав і вирішив розлучатися. Дитина не входила в його плани, тож подальшого майбутнього між нами він не бачив. Розлучення на відстані, і поминай як звали.
Десь у цей період між мною і його братом почали зав’язуватися романтичні стосунки. Ми до цього бачилися лише кілька разів, але тепер він нарешті відкрився і зізнався, що давно був у мене закоханий. Я вирішила не забивати голову тим, що він, по суті, мій родич.
Це лише звичайна назва, та й після розлучення ми ніякі не родичі. Тож ми продовжуємо наші стосунки досі. І я цьому дуже навіть рада. Він дуже хороша людина і любить мого сина. Однак біда прийшла звідки не чекали. Дізнавшись, що тепер рідний брат виконує роль батька для дитини, колишній почав писати.
Він погрожував. Його чомусь не влаштовував такий розклад. І брату він теж дзвонив, але той послав його за відомою адресою. Потім у процес влилася їх сестра. Спершу вона робила вигляд, що не хоче приймати нічию сторону, а лише бажає, щоб усі заспокоїлися.
Але потім вона теж проявила себе, написавши моєму коханому величезне повідомлення про те, що він руйнує свої добрі стосунки з їхньою родиною. Нібито йому треба переглянути свої погляди на життя, бо наш зв’язок ні до чого доброго не приведе.
Я хотіла з цією жінкою поговорити особисто, але коханий мене зупинив. Розповів, що вона з дитинства любить провокувати людей і для неї це щось на зразок гри. Ну я й послухалася. Поки про себе не дала знати їхня матуся… Колишня свекруха раніше не виявляла до мене особливого інтересу.
Навіть на весіллі вона не підійшла до мене особисто, просто сказала якийсь млявий тост, а потім сиділа за столом весь вечір. Мене це влаштовувало – я не особливий прихильник ось цих усіх походів у гості до родичів. Тож побачити її знову було як мінімум дивно.
Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене одну? У свекрухи були свої аргументи проти нашого з її сином союзу. Вона намалювала нам умовно таку ситуацію. Що буде, якщо ми одружимося і в нас з’являться свої діти? Як пояснити старшому, що вони будуть його не рідні брати, а двоюрідні?
Хлопчик же збожеволіє! І взагалі, це якось не по-божеськи і грішно. На що я їй відповіла, що, звісно ж, розповім усе її онукові, коли він підросте. Особливо що стосується його рідного батька. Не упущу жодної деталі. Така відповідь свекруху не влаштувала, і вона голосила, що я демонізую її сина.
Звинувачувала у брехні. У якийсь момент я почала виходити з себе і нашу зустріч довелося перервати. Та й про що можна говорити з людиною, яка звикла, що всі її забаганки мають бути виконані? І взагалі, тільки свекруха знає, як треба жити на цьому світі. Терпіти таких не можу.
Здавалося б, ну кинув ти мене, то піди гідно. Хоча б не заважай шукати своє щастя і щастя твоїй дитині, але ні. Навіть на це в тебе духу не вистачило. А днями колишній сказав, що планує приїхати додому, хоче побачитися з сином і братом. І я навіть не знаю, що робити.
Коханий заспокоює мене, обіцяє, що все пройде спокійно, а я подумую на цей період поїхати до дядька в сусіднє місто. Нехай колишній б’ється головою в зачинені двері. Це найменше, на що він заслуговує.
