Дочка зраджує свого чоловіка і просила мене, її прикрити перед зятем. Я стала їй пояснювати, що непорядно так поводитися і краще подати на розлучення.
Дочка відповіла, що це не моя справа, і їй так зручно жити. Чоловік не влаштовує її інтимно і йому потрібна лише робота та кар’єра.
Сказала: «Ось нехай кожен займається тим, що найкраще виходить. Я веду весь будинок і маю право розслабитись».
Мій чоловік прийшов з роботи і в цей час зателефонував зять, шукав доньку, у неї телефон не відповідав. І я сказала, що доньки у нас немає, мабуть, пішла магазинами, а телефон розрядився.
Я не змогла ось так одразу вивалити всю правду зятю. Мій чоловік зажадав у мене роз’яснення, де дочка і мені довелося розповісти чоловікові про розмову з нею.
Наступного дня чоловік передзвонив дочці і дав їй 10 днів для пояснення зі своїм чоловіком і подачу на розлучення. Інакше він сам поговорить із зятем і все йому розповість.
Для доньки ми стали зрадниками. Чоловік мене підбадьорює, але мені дуже боляче і від такої поведінки доньки та від того, що вона нас проклинає, адже ми зруйнували її сім’ю.
Може треба було все-таки не ставити їй такі умови — нехай сама розбиралася б, але й зятя шкода, він добрий хлопець, ось тільки щось не виходить у них із дочкою.
