Я вийшла заміж досить давно. Нашому сину вже вісім. Живемо ми у моїй квартирі. Мій чоловік, як і я, працює. Потрібно визнати, що останні два роки були непростими. У якийсь момент довелося доглядати мою маму і свекруху.
У нас із чоловіком були проблеми на роботі. Але ми вистояли. Того року коханого скоротили. Це підкосило його. І поки я займалася будинком, сином і відвідуванням наших матерів, окрім роботи, він лежав на дивані.
На щастя, за кілька місяців він знайшов іншу роботу з тим самим заробітком. Щоправда, місце роботи трохи далі від дому і там більше обов’язків. Але все ж таки це краще, ніж нічого.
Чоловік почав приходити додому пізніше, був втомлений і роздратований. Ми почали сваритися. Якщо я просила його допомогти по господарству, він починав буквально скиглити про те, що надто втомився.
Тому мені доводилося регулярно нагадувати йому, що нехай моя робота і ближче, всі інші обов’язки, як і раніше, на мені. Хатні справи, син з уроками, дзвінки та відвідування наших матерів. Усім я займалася.
На відміну від чоловіка, я не дозволяю собі лежати на дивані та байдикувати. У результаті ми почали сваритися ще більше. І ініціатором далеко не завжди була я. Доходило до того, що чоловік ображався і оголошував мені бойкот.
Я ж намагалася не звертати увагу на це та робити свої справи далі. Поки одного разу я не побачила, як він збирає речі у сумку. Чоловік робив це демонстративно та голосно. Спеціально обрав час, щоб я була вдома.
Та ось тільки мені було навіть ліньки щось його питати. І коли він це зрозумів, то оголосив мені, що нам потрібна перерва у стосунках. А якщо бути точнішим, то йому потрібен відпочинок. Він втомився.
З цими словами він вийшов з квартири і, як пізніше з’ясувалося, подався жити до своєї мами. Вона майже одразу зателефонувала мені з відповідними питаннями. Що в нас сталося? Я сама не знала.
Свекруха дуже хотіла, щоб я поговорила з її сином, але я відповіла, що маю гордість. Якщо сам пішов, то нехай сам і повертається. Минуло півроку. Як виявилось, життя без чоловіка знімає з мене велику частину роботи.
Прибирати, попрати та варити їсти вже можна набагато менше. Син допомагає по дому, а потреба відвідувати свекруху просто відпала, адже з нею її син. Чоловік зі мною так жодного разу не поговорив.
Зрідка він зустрічався із сином, і то добре. Так, грошей поменшало. Але, з іншого боку, на душі стало набагато легше. Тому коли він з’явився на порозі квартири, я його з чистою совістю відправила назад до матері.
Мабуть, він не так уявляв собі повернення, бо моя рішучість його дуже здивувала. Схоже, він справді думав, що на нього чекатимуть з обіймами. Треба все ж таки подякувати чоловікові.
Перерва у стосунках дала мені зрозуміти, що для нормального життя він не потрібен. Наступного тижня до мене переїде моя мама. Вона мені трохи допомагатиме по господарству і з сином. Думаю, ми житимемо непогано.
