Олеся і Володимир познайомилися в одному з дорогих столичних ресторанів. Він був успішним підприємцем, якого добре знали у вузьких колах столичного бізнесу.
Було йому далеко за сорок, але, незважаючи на зрілий вік, він стежив за собою, тому нітрохи не поступався у фізичній формі двадцятирічним.
Олеся навчалася в інституті, і на цьому, мабуть, усе… Хоча ні, природа нагородила дівчину правильними рисами обличчя і відмінною фігурою. Олеся знала, що її зовнішні дані – велика рідкість, і, на відміну від більшості подруг, не відвідувала косметолога і відрізнялася від усіх своєю природністю.
Того вечора, коли відбулося знайомство, у Володимира залишився за плечима не найкращий день. Провалилася велика угода, до якої готувалися не один місяць, тому в ресторані, крім міцних напоїв, його більше нічого не цікавило.
Олеся дуже рада буда зустрічі з подружками, тому почала голосніше розмовляти і завзято сміятися, тим самим привертаючи увагу чоловіків.
– Гей, красуне, не хочеш попустувати в мене вдома? – сказав лисий чоловік, який сидів за сусіднім столиком. Олеся зробила вигляд, що не помітила випаду на свою адресу.
– Гей, ти! Я взагалі-то до тебе звертаюся! – підвищив голос незнайомець, потім встав і рішуче пішов до столика, де сиділи дівчата.
– Чуєш ти, відійшов від них! Проблем захотілося? – підійшов до лисого чоловіка Володимир.
Через хвилину зав’язалася сварка, розбороняти яку приїхали поліцейські. Коли конфлікт було залагоджено, Володимир вийшов із ресторану і вдихнув повітря.
– Спасибі вам велике. Якби ви не втрутилися, навіть не знаю, як би я сама виплутувалася… Ви перший чоловік, який заступився за мене після тата, – першою почала розмову Олеся, але одразу ж зніяковіла.
– Вибачте, навіть не знаю, що на мене найшло, не розумію, навіщо я вам узагалі це сказала… Я піду.
Але Володимир її не відпустив.
З того дня минуло півроку. Незважаючи на величезні статки впливового і забезпеченого нареченого, весілля Олеся і Володимир зіграли скромне, для своїх. Попередньо, щоправда, закохані підписали шлюбний контракт, майбутня молода дружина не була проти, вона все розуміла. Все-таки різниця у віці у них велика, Володимира можна було зрозуміти.
За договором, якщо раптом дружина вирішить розлучитися, їй дістануться тільки подарунки, які вона отримає від чоловіка під час спільного життя, все інше залишиться Володимиру.
Сімейне життя було схоже на казку. Олеся приїхала до Києва вступати до інституту з невеличкого села Житомирської області, для неї просто життя в столиці вже було розкішшю, а після заміжжя вона ніби потрапила до раю. Так тривало кілька років.
– Любий, привіт, що ти сьогодні хочеш на вечерю? – зателефонувала Володимиру на роботу молода дружина.
– Навіть не знаю, Олесю, передай кухарям, щоб особливо не морочилися, я не дуже голодний.
– Сьогодні вечеря на мені, приїжджай раніше- весело сказала Олеся і повісила слухавку.
Цілий вечір вона готувала на кухні, дуже старалася, адже був привід. Перший раз за кілька років Олеся хотіла попросити кохану людину про дорогу покупку, хоч вона і була практично впевнена, що він не відмовить, але хвилювалася сильно.
У Володимира на роботі були великі проблеми: новий напрямок у бізнесі, у який він вклав більшу частину активів, став приносити збитки, потрібно було терміново щось робити, але рішення проблеми все не спадало на думку. “Гаразд, пора відпочивати, ще й Олеся вдома сама готує, старається”, – вирішив Володимир.
– Петро, залиш ключі від машини у секретаря і їдь додому, сьогодні я сам поведу! – відпустив водія і почав збиратися додому.
Дорогою машина наїхала колесом на цвях. Поки втомлений Володимир сам міняв колесо, пішов дощ. Без того поганий настрій став ще гіршим. А потім ще й голова розболілася. В огидному настрої Володимир переступив поріг будинку.
Стіл просто ломився від його улюблених страв, молода дружина була в красивій вечірній сукні, вона явно готувалася до приходу коханого.
Олеся дала Володимиру час насолодитися вечерею і почала розмову.
– Коханий, моя мама почала часто хворіти, їй уже дуже важко жити самій у селі, тим паче в приватному будинку. Я хотіла тебе попросити: давай купимо їй квартиру поруч із нами, ну або хоча б просто в Києві?
Так мені буде в рази спокійніше за неї, я буду частіше її бачити, – посміхнулася Олеся, але те, що сталося далі, вона ніяк не очікувала побачити й почути.
– Та що ви всі до мене причепилися?! Я вам ці мільйони, чи що, друкую де-небудь у підвалі?! Одному щось дай, тобі купи, мамі твоїй купи! Немає в мене грошей, розумієш? У бізнесі проблеми, як би ми з тобою самі не поїхали жити в село до твоєї мами! – прокричав Володимир, встав з-за столу і попрямував до виходу. – Сьогодні я буду спати один!
З тієї розмови минуло півроку. Справи в бізнесі вирівнялися, але ось у сімейному житті почалися проблеми. Точніше, Олеся була все така ж мила і лагідна, але почала вимагати дорогі подарунки, прикраси і багато коштів на кишенькові витрати.
Але бентежило Володимира зовсім не це. Не так давно він подарував їй каблучку з діамантами, яка загубилася буквально за два тижні, те ж саме сталося і з дорогим годинником, але ситуація з сукнею змусила його піти на крайні заходи.
В один з відомих бутиків столиці завезли дорогі вечірні сукні знаменитого французького модельєра, і саме цю сукню захотіла Олеся, і люблячий чоловік не зміг відмовити. Закохані вирушили в магазин за обновкою.
– Спасибі,коханий! Сьогодні якраз у мене зустріч із подругами, я буду в ній чудова! – поцілувала чоловіка Олеся і побігла збиратися.
Наступного дня Володимира запросили на ділову вечерю. Кожен запрошений мав прийти з другою половинкою.
– Олесю, ввечері нас запросили на вечерю, я за тобою заїду. І так, одягни цю нову сукню, ти в ній чарівна! – подзвонив він дружині з роботи.
– Хм, тут така справа… – зам’ялася Олеся, – я вчора зачепилася за стілець у ресторані, порвала її дуже сильно. Тому вона вже в дорозі на міське звалище, я її викинула, – звучало якось невпевнено.
– Ну ти даєш, як так-то! – засмутився Володимир. – Гаразд, що-небудь придумаємо.
Настрій у Володимира був гарний, і він вирішив потішити дружину, тому перед вечерею заїхав до того самого бутика, щоб купити таку саму нову сукню.
– Схоже, ви з коханою ніяк не можете визначитися, чи потрібна вам ця сукня, – посміхнулася консультантка, оформлюючи покупку.
– Звичайно, потрібна, якщо ми за другою прийшли! – весело відгукнувся Володимир.
– За другою? Хм… Не знаю, чи варто говорити це, але ваша дружина вчора приходила і хотіла повернути сукню. Була дуже наполеглива…
Вечерю Володимир практично не пам’ятав. У голові було стільки думок. Він насправді кохав Олесю, а вона, виходить, ним тільки користувалася, їй потрібні були від нього тільки гроші. Доказів не було, тому в голові у засмученого закоханого виник план.
– Доведете, що вона за моєю спиною щось приховує- я заплачу потрійну суму від того, що зараз лежить у конверті! – сказав Володимир, наймаючи приватного детектива, щоб той почав стежити за Олесею.
– Буде зроблено! Якщо ваша дружина щось від вас приховує, це обов’язково вилізе назовні! – упевнено заявив приватний детектив, і вони роз’їхалися у своїх справах. Володимир повернувся в офіс, а детектив взявся за роботу.
Кілька днів нічого підозрілого за Олесею не спостерігалося, але одного разу все змінилося.
Вранці вона сіла в автомобіль і поїхала до великого торгового центру, але замість покупок просто підійшла до входу і почала комусь дзвонити. Через п’ять хвилин до неї підійшов молодий чоловік, простягнув якийсь конверт і пішов. Стало зрозуміло, що це був кур’єр. Олеся забрала конверт, сіла в машину і вирушила в кафе, яке було за містом.
Там на неї вже чекав якийсь інший молодий чоловік. Олеся сіла за стіл і простягнула йому конверт. Той почав вивчати вміст, а потім щось написав на серветці. Олеся кивнула і дістала другий конверт, він був настільки пухким, що навіть не закривався, і в ньому були купюри. Детектив у цей час встиг зробити кілька виразних знімків.
Увечері того ж дня знімки і вся доповідь про “подорожі” Олесі були у Володимира на столі.
– Володимире Івановичу, я думаю, що це її коханець, якого ваша дружина фінансово утримує. Ви, найімовірніше, у ліжку вже не такі чудові, як цей хлопець, – припустив детектив.
– Забирайте свої гроші і йдіть! – сухо сказав Володимир. – Далі ми самі розберемося!
Потім зателефонував дружині.
– Олесю, ввечері будь удома! На нас чекає серйозна розмова! – вигукнув у слухавку і навіть не став слухати відповіді.
Поки водій віз його додому, в голові у Володимира крутилися сотні думок. Він уже уявляв розлучення, хотів навіть написати заяву на дружину, адже вона йому брехала!
– Як ти посміла красти гроші! Брехала мені! Я все знаю! Про сукню знаю, що здала, а не порвала! Мабуть, годинник і каблучка за тією ж схемою “пропали”?! – почав із порога з’ясовувати стосунки розлючений чоловік.
– Любий, я…
– Ти підеш від мене в тому, в чому прийшла до мого дому! Зрозуміла? Багато ти йому платиш за те, що він із тобою спить? Говори!
– Кому? – очі Олесі щиро округлилися.
– Йому! – Володимир жбурнув фотографії, які встиг зробити детектив, на стіл.
І тут уже не витримала Олеся.
– Та пішов ти! Ти крім себе і своїх грошей навколо нічого не помічаєш! Ні з ким я не сплю. Цей хлопець допомагає оформити мою маму в клініку в Ізраїлі. У мами онкологія, я намагаюся врятувати рідну людину! В одному конверті аналізи і висновки лікарів із Житомира, де мама обстежувалася, у другому конверті гроші за лікарню і квитки!
Олеся розридалася, а Володимир сторопів.
– Як? Чому ти мені нічого не сказала? Я б допоміг…
– Допоміг? Я просила тебе перевезти маму в Київ, але що ти сказав? Що немає грошей. Що я від тебе “вічно щось вимагаю”. Та ти збожеволів на грошах! У них щастя, чи що? Я хочу, щоб мама одужала, я хочу, щоб у неї були онуки, хочу, щоб вона з ними зустрілася, розумієш?! – ридала Олеся.
– Пробач мене… – тільки й зміг видавити Володимир, і по його щоці потекла сльоза.
З тієї розмови минув рік.
– Коханий, ми спізнюємося, поквапся, мама прилітає за годину! – попросила Олеся Володимира.
В аеропорту вони зустрічали маму Олесі, яка пройшла курс лікування в Ізраїлі і повністю здорова поверталася додому.
– Матусю, я так скучила! – обійняла маму Олеся.
– Я теж, донечко! – мама поцілувала доньку в щоку.
– Вітаю, Ольго Вікторівно! – обійняв тещу і Володимир. – Ну що, поїхали відзначати новосілля?
– Яке новосілля?
– Ми з Володею купили тобі невеликий будиночок поруч із нами! – весело повідомила Олеся. – Невже ти думаєш, що я зможу впоратися без тебе? Особливо тепер, – і погладила ґрунтовно округлий живіт.
– Лікарі сказали, що в нас буде повний набір! – засміявся Володимир і обійняв дружину.
– Хлопчик і дівчинка! Без турботливої бабусі нам не впоратися, Ольго Вікторівно!
