Ліза їхала на таксі додому після посиденьок у своєї найближчої подруги. 6 місяців тому вона ще могла спокійно дійти додому пішки. Але зараз їй не хотілося зайвий раз перевтомлюватись. Вона звично погладила круглий живіт і сказала про себе: “Скоро будемо вдома”.
Вона не чекала, що її чоловік Ігор буде вдома. Сьогодні у нього була ділова зустріч у якомусь ресторані, і Ліза звикла, що такі заходи схильні тривати не одну годину. Увійшовши до під’їзду, вона натиснула кнопку виклику ліфта.
Усередині чимось неприємно пахло, але Ліза намагалася думати про смачну їжу, яка чекала на неї в холодильнику. На сходовій клітці Ліза зазначила, що сусідка, мабуть, купила собі нові парфуми. Вона зараз була чутливішою за запахів, тому вона легко могла помітити новий аромат.
У квартирі було темно. Однак Ліза одразу відчула щось недобре. Зі спальні долинали якісь дивні звуки. Запах жіночих парфумів посилився. Ліза ввімкнула світло в передпокої і, не знімаючи черевиків, рушила коридором до спальні. Чим ближче вона підбиралася до дверей, чим чіткіше розрізняла два голоси: Ігоря та якоїсь жінки. Ліза увійшла й увімкнула світло.
Вона застала їх на найцікавішому місці. Ліза нічого не сказала. Вона не могла говорити. Ігноруючи спроби Ігоря заговорити з нею та виправдатися, вона рушила назад до виходу.
Поки чоловік поспіхом одягав спідню білизну і намагався її зупинити, Ліза тремтячими руками повернула замок і вийшла з квартири. У ліфті вона почала плакати, а на вулиці розридалася. На щастя, таксі приїхало дуже швидко, та й до мами було їхати недалеко.
З того вечора життя Ігоря почало руйнуватися. Ліза не схотіла з ним розмовляти. Усі його дзвінки вона скидала, а потім додала до чорного списку. З тещею справи були не кращі. Ліза заїжджала зі своєю матір’ю по речі, поки Ігор був на роботі. Пізніше на тумбочці знайшов записку, де Ліза вимагала розлучення. Вона не зможе жити зі зрадником.
Ігореві найменше хотілося розлучення. Незабаром має з’явитися його дитина, і йому хотілося бути поряд із малюком. Даремно він тоді стільки випив. І даремно заговорив із Тамарою. Він уже давно знав, що вона закохана в нього. Але цього разу йому чомусь захотілося подражнити її своєю увагою. Ігор не припускав, що це може зайти так далеко.
Він робив різні спроби вибачитися. Чекав Лізу біля під’їзду, слав їй квіти та подарунки. Просив допомоги у тещі та тестя, але нічого не допомагало. Ліза просто не хотіла його помічати, а тим більше прощати.
На роботі Ігор став більш розсіяним. Колеги між собою зазначали, що з кожним днем він стає дедалі дратівливішим. А Тамара розбалакала подругам по роботі про свою перемогу над давньою закоханістю. Таким чином, протягом кількох днів усі співробітники були в курсі невірності Ігоря.
Якби Ігор мав машину часу, він неодмінно нею б скористався. Але її не було, тому доводилося питати поради у друзів.
— Ех, брате, тут навіть не знаю, чим тобі допомогти. Якщо вона не хоче з тобою говорити, може, краще її поки що не чіпати. Ти, головне, будь завжди поруч, але не нав’язуйся. Їй скоро народжувати, вона точно про тебе думатиме. А ти її підтримуй. Може, тоді й відтає.
Ігор вирішив наслідувати пораді друга і не турбувати свою дружину. З розлученням поки що вони не поспішають. Може, друг дійсно має рацію і народження малюка допоможе їм врятувати шлюб. Хотілося б у це вірити.