Я вийшла заміж у віці 30 років. Батьки дали мені гарне виховання і освіту, так що після інституту кар’єрний ріст не був чимось дивним. Звичайно, бували і нюанси, але нічого надприродного. Тепер я заступниця керівника з хорошим окладом і автомобілем від фірми.
Це не хвастощі, просто таким чином я хотіла б позначити, до якого стилю життя я звикла. Але не потрібно думати, ніби я чорну ікру ложками їм. Надмірності – це взагалі не моє.
Отже, ось уже рік, як ми з чоловіком разом. Незважаючи на те, що він заробляє менше мене, розмова про гроші у нас якось не заходила: ми просто домовилися скидатися певною сумою на продукти і оплату квартири. Було, як мені здається, дуже зручно і всіх влаштовувало.
Але ось нещодавно чоловік вирішив, що так тривати не може. Спершу запропонував, а потім і зажадав залишати гроші у нього, оскільки «так буде економніше» і «гроші потрібно рахувати». Каже, не турбуйся, я буду все записувати (він дійсно дуже допитливий) і у тебе жодна копійка не пропаде.
Ну, а я і повелася, погодилася. Так ось, це був найгірший тиждень мого життя! Пішли з ним в супермаркет, я набрала косметики, шампунів і інших засобів по догляду за шкірою. Так благовірний весь почервонів, але рахунок оплатив.
Увечері того ж дня дому заявив, що я купую занадто дорогі речі і мені це не потрібно. А що мені потрібно – так це навчитися економити.
Я була настільки шокована, що навіть не посміла заперечити. Вечір пройшов у відносному спокої. Але кілька днів тому чоловік затримувався на роботі і попросив мене купити продукти. Гроші скинув через інтернет-банк. Коли ж я, вже будучи з візком в руках, побачила ці копійки, навіть не зрозуміла, на що мені їх витрачати.
Розумієте, це був вечір п’ятниці і продуктів ми, традиційно купували багато. Плюс всяку смакоту на вихідні, і так далі. А тепер у мене при собі грошей було хіба що машину бензином заправити і пару кіло картоплі купити, все. Найсмішніше, що це ж мої гроші, я можу собі дозволити набагато більше!
Коротше кажучи, розмова була важкою. Та що там, скандал. Тепер ми не розмовляємо зовсім. Гроші мені всі повернулися готівкою.
Чоловік не розмовляє зовсім, зараз пішов шукати зйомну квартиру, оскільки не може жити з жінкою, за його словами, «такою, що утискає його мужність». А я вибачатися навіть не збираюся.
Забула розповісти ось ще що. Його батько в цьому плані точно такі ж. Сам він заробляв небагато, хоча все життя пропрацював на заводі, поки не вийшов на пенсію. І дружину свою він також змушував віддавати всі гроші йому, мовляв, так буде надійніше. Не знаю, мені він здався якимось аж надто хабалістим: за все життя подарувати дружині квіти всього 2 (!) рази і постійно називати її «моя жіночка». Хоча їй це очевидно ніяк не заважає.
Ну і Бог з ними.
Коротше кажучи, я не знаю, що робити. Можливо, ми з чоловіком навіть і помиримося на якийсь час. Звикнемо одне до одного. Але поки що навіть думати про нього не хочу.
А найнеприємніше, що довірити дитину на виховання такій людині мені характер не дозволить. Мої діти повинні дотримуватися якихось інших моральних якостей. Що робити, не уявляю.
