Неприємно це визнавати, але я, схоже, погана людина. Ну як, за загальноприйнятими мірками, звісно. За свої 40 із гаком років я нічого не вкрала, нікого не позбавила здоров’я, навіть не зрадила. І проте багато разів чинила так, як би не хотіла, щоб чинили з моїм сином. Тепер я це розумію.
Очі мені відкрила одна молода дівчина, практично ровесниця сина – його колишня. Я живу в одному з великих міст, що живе в пострадянській республіці. Ще зі шкільних часів я почала усвідомлювати, що дівчата можуть домогтися від хлопців чого завгодно.
Якщо, звісно, у них є відповідна зовнішність, бажання і мізки. Потім, коли я стала старшою, помітила, що це моє спостереження поширюється не тільки на старшокласників і невпевнених у собі студентів. Дорослі успішні чоловіки теж ніби перебувають під гіпнозом, зовсім не думаючи головою.
І це справило на мене настільки сильне враження, що я й стала тією, ким була донедавна, а саме професійною дружиною. Тільки не плутайте мене з занепалою жінкою або коханкою. Я нікого не зраджувала за все своє життя. У мене було чотири чоловіки, і з кожним я намагалася побудувати сім’ю.
Особливо з батьком сина, але хто ж винен у тому, що сучасні чоловіки цікавлять дівчину більше розміром свого гаманця, ніж якимись іншими чеснотами. Лицарі всі вимерли. Залишилися тільки хитруни, скнари та мамині синки. Нічого не поробиш.
Так, собі в чоловіки я обирала лише найдостойніших. У дівчини може бути чоловік старший за неї саму, це нормально але він має вміти забезпечувати сім’ю і не бути від чогось залежним. Ви б знали, скількох мільйонерів я знаю, у яких проблеми із самовладанням, шкідливими звичками чи чимось іще.
Ви б дуже здивувалися. На жаль, навіть наявність грошей і нормального характеру не гарантує того, що з чоловіком захочеться мати справу, скажімо, через рік після весілля. Тож розлучення в моєму житті – справа звична. Але всі мої чоловіки підтримують зі мною стосунки досі.
Батько мого сина і зовсім влаштував його в приватну школу, купив авто і все заради того, щоб вони могли продовжувати вільно спілкуватися. Ніби я проти. Синові потрібен чоловічий гарт, тож нехай собі зустрічається з батьком, заради бога. У мене теж є своє життя.
Річ у тім, що доля звела мене з черговим чоловіком, який поклав на мене око і був того типажу, що подобається мені найбільше. На 10 років мене старший, але стрункий і підтягнутий. У нього є своя доросла дочка, але сам він давно вдівець, який не одружився, поки росла дочка.
Він при грошах, будинок повна чаша, купа обслуги і свій мінімальний автопарк. Чому б не спробувати, може, він і є той самий, якого я зможу полюбити? Та ні, жартую. У цьому плані він мене зовсім не цікавив, але, як до людини, у мене до нього претензій не було зовсім.
Ми зійшлися, почали зустрічатися. Часто збиралися сім’ями і навіть познайомили власних дітей. І ось на цьому моменті все пішло якось не за планом. Діти надто вже сильно подружилися, та так, що навіть почали зустрічатися. Їм по 20 років, зрозуміло, гормони беруть своє.
Я якось навіть не подумала, що все буде просто так одразу і без жартів. Та й син у мене завжди був начебто сором’язливим. Спершу я не стала звертати уваги на стосунки сина. Та й жартувала з цього приводу, що діти – майбутні зведені брат і сестра.
Гуляти нічним містом за руки – це одне, а все інше – суворо заборонено. І жодних винятків. Ще не вистачало мені ловити їх по друзях, як шкодливих котів. Справді, живемо в мегаполісі, людей повно, от і шукайте собі пару, але я навіть не підозрювала, наскільки глибоко мене ще затягне ця проблема.
А сталося це буквально через місяць чи півтора. Син просто прийшов і з порога заявив, мовляв, мамо, буду одружуватися. У мене шок. Питаю, на доньці мого обранця? Відповідає, що на ній. Уже час, вони ж не діти. Та й вона йому підходить як ніхто інший.
У всьому його розуміє, хоче бути тільки з ним – і все в такому дусі. Хоч би як я любила свого сина, мені було дивно чути таке. Просто вона ж дочка свого батька, яка народилася буквально зі срібною ложкою в роті. Вона в житті не буде веденою, тим більше з моїм сином.
Тільки ведучою, вже я цю породу знаю. Так воно й вийшло. Коли я побачила її наступного разу, одну, на порозі своєї квартири, то навіть не здивувалася. Малолітня погань прийшла сама, виставляти умови. От тільки чим вона мене хотіла залякати? Відповідь була простою.
Вона висловлювалася досить чітко і без докорів сумління, попри те, що я вдвічі старша за неї. Вона не хоче, щоб ми з її батьком зустрічалися, а якщо я від них не відстану, вона завагітніє від мого сина. І тоді вона зіпсує життя і йому, і мені. Вона, за її ж словами, це вміє.
А ще вона сказала, що її тато вже склав заповіт давним-давно. І переписав усе своє майно на неї. Я, звісно, підозрювала щось таке. Переписати заповіт не так-то й складно, треба просто знати, на які кнопки натискати… Мене здивувало інше. Навіщо її батько писав заповіт, я чогось не знаю?
І вона розкрила мені і цей секрет: її батько вже тривалий час хворіє. З боку помітити важко, але раз на кілька тижнів він їздить у приватну клініку до одного підгодованого лікаря, а отже, у мене не так багато часу, та ще й із такою донькою… Навряд чи щось вийде.
Я мило попрощалася з нею, потім передзвонила її батькові й наплела йому казок про те, що знову закохалася в батька мого сина і не можу бути ні з ким іншим. Це моя стандартна легенда, для того щоб був привід розійтися, але до весілля я не використала її ще жодного разу.
Син, зрозуміло, теж одного разу прийшов сам не свій, сказав, що його колишня вже дівчина зовсім до нього охолола і вони були змушені розлучитися. Дуже мило з її боку, до речі. Після цього випадку я стала зовсім інакше ставитися до самої себе.
Скільки часу і сил було витрачено на мій союз з батьком цієї вертихвістки і все пішло коту під хвіст. Як нахабно повелася ця дівка, нахабно і сміливо. Прямо як я поводилася раніше. Може, це сигнал, щоб я заспокоїлася або знайшла нормального мужика, з яким хочеться бути без жодної винагороди?
Не знаю. І саме з цієї причини вважаю себе поганою людиною. Між щастям і грошима я вибираю гроші. Хороша людина так би не вчинила ніколи, а я ось по-іншому не вмію.
