На той момент я була у шлюбі цілих 15 років. За цей час ми встигли нажити непогане майно та виховати двох синів. Я була дуже щаслива, коли виходила заміж. Хлопець видний, хазяйновитий, працьовитий.
З таким не страшні будь-які життєві випробування. Тим паче я сподівалася стати для коханого найнадійнішою опорою і підтримкою. У чоловіка був величезний талант до роботи по дереву. Наш будинок він теж побудував сам.
І облагородив його так, що всі сусіди заздрили. Паркани красиві поставив, альтанок набудував, майданчик для дітей спорудив. Чого в цьому дворі тільки не було – фігурки, красиві і доріжки хитромудрі.
Загалом, душа радіє, коли дивишся. Я вирішила, що талант чоловіка не повинен пропадати даремно, адже він може заробити великі гроші. Я наполягла на тому, щоб відкрити свій невеликий бізнес.
Чоловік би займався виробами з дерева, а я – організацією його роботи. Він охоче погодився на мою пропозицію. Але з часом він почав говорити, що я вимагаю занадто багато. Згодом легше не ставало.
Щоб хоч якось догодити чоловікові, я найняла ще одну людину, але тільки одну, адже потрібно було економити. На зароблені гроші я змогла купити новеньку машину, зробити ремонт у будинку батьків, купити речі.
Чоловік ж тільки більше йшов у себе. Він змарнів і страждав. Нагадували про себе постійні переробки і перевтома. Я трохи зменшила оберти із замовленнями, коли чоловік ледь не позбувся руки під час роботи з пилкою.
Він почав пропадати у відрядженнях і від’їздах. З великою сваркою найняв ще кількох чоловіків до себе на виробництво і став звалювати роботу на них. Я неймовірно сердилася, бо відчувала, що щось не так.
Але себе винною точно не вважала. Ба більше, я вирішила влаштувати чоловіку перевірку на вірність. Повідомила, що збираюся на відпочинок. Я зібрала дітей і відвезла їх до матері, а сама стала вичікувати.
Надсилала чоловікові фото нібито з моря. Хоча насправді прималювала себе до морських пейзажів у фоторедакторі. І ось, одного вечора я побачила по камерах відеоспостереження, що чоловік почав збирати валізи.
Я розлютилася і вирішила терміново перервати свою “відпустку”. Коли примчала додому, то він лише спокійно сказав, що йде, бо не може так жити. Коли він поїхав, мені навіть не хотілося плакати.
Я не раз чула від інших працівників, що поводжуся як мегера. Але хіба це правда? Я лише хотіла забезпечити безпроблемне майбутнє для своїх синів, але тепер ні чоловіка, ні найпрацьовитішого й найактивнішого співробітника.
Саме в цю секунду я задумалася про те, що хочу попросити в коханого вибачення. Тільки немає впевненості, що він пробачить мене і повернеться в сім’ю, але я ж всього хотіла достатку.
