Багато років тому я вийшла заміж вперше. Ми були молоді та зелені, не готові ні до дорослого, ні до спільного життя. Але в нас була пристрасть, найчистіші почуття та окрема квартира.
Я сиділа вдома, колишній чоловік ходив на роботу, а потім ми гуляли містом, ходили у музеї. Просто раділи життю. Але помалу рутина взяла своє. Спочатку нам перестало вистачати грошей.
Відпочинок влітку проходив на місцевих пляжах, на посиденьках з друзями і таке інше. Що таке море, я на той час зовсім не знала. Зате потім полюбила його всім серцем.
Коли долі здалося замало таких випробувань, вона нагородила нас дитиною. За що я дуже вдячна. На жаль, поява доньки стала непосильним тягарем для чоловіка. Було видно, що морально йому дуже тяжко.
Це не говорячи вже про роботу. Я грошей в сім’ю не приносила, тож нові фінансові труднощі лягали на плечі чоловіка. І він пішов. Перед цим у нас була довга розмова, сварка, сльози.
Колишній казав, що кохає мене і дуже любить дочку, але не витримує. Досить швидко в нього знайшлася нова пасія, з якою він невдовзі й поїхав з нашого міста. Я залишилася одна з дитиною та без аліментів.
Фінансову допомогу мені запропонували родичі та мама колишнього чоловіка. Мабуть, їй стало мене шкода. Не те що мене це сильно влаштовувало, але від грошей я не відмовилася.
Я працювала на різних роботах. Прибиральницею, посудомийкою, нянею. Якщо була можливість, я просто лягала спати. Звичайно, на пару годин, адже дівчинку надовго не залишиш.
Характером вона пішла у бабусю і була зовсім тихою, як мишка. Хоч з цим мені пощастило. Як ви розумієте, про особисте життя я забула на довгий термін. Я не цікавила чоловіків – втомлена, в ганчір’і, з погаслим поглядом.
Але допомогли друзі та мама. Саме було дуже спекотне літо. Донечці було вже чотири роки, але я не могла розслабитись: одяг, їжа, квартплата. Все це вимагало невпинної роботи, та ще й у неї почалися проблеми зі здоров’ям.
І ось пізно ввечері, коли я вже думала лягати спати, прийшла моя подруга. Сил не вистачало навіть на чай, я це дуже добре пам’ятаю. Але вона навіть не хотіла заходити до квартири.
Просто обійняла мене і сказала, щоб я не кричала на всю хату: вони зібрали мені гроші на поїздку на море. На дорогу та їжу мало вистачить. Мою дочку на цей час мала забрати моя мама, та й подруга обіцяла допомогти.
Спершу я навіть не зрозуміла, що відбувається. Але після цього я думала про цей подарунок увесь час. І не дарма. Річ у тім, що на морі практично в диких умовах я зустріла чоловіка. Зі свого міста.
Згодом він стане батьком ще двох моїх дітей. Ось така поїздочка. Нині це здається якимось казковим збігом. Але насправді все так і було. Мою дочку він любить, як свою. Я жодного разу не чула, щоб він сказав їй криве слово.
Жодного разу не обділив подарунками. Мабуть, за це я покохала чоловіка ще дужче. Попри те, що він молодший за мене на чотири роки, по життю він влаштувався дуже добре. Мав свою справу і кілька людей у підпорядкуванні.
Тепер у нас кілька магазинів по місту. Я перестала працювати руками. Зрозумійте мене правильно, всі професії важливі, але особисто мені було достатньо. Кілька років тому я спробувала себе в бізнесі, але моєї освіти не вистачило.
Бути господаркою збиткового салону краси тільки заради того, щоб підживити своє его — ідея не найкраща. Я стала домогосподаркою і дуже рада. Сучасна техніка сильно спростила роботу жінок по дому.
Але прийшло лихо, звідки не чекали. У свої 40 з лишком років чоловік завів коханку. Раніше вони працювали разом і потай зустрічалися в окремій квартирі. Я випадково про це дізналася і був грандіозний скандал.
Чоловік клявся, ридав, виправдовувався, як міг, що цього більше не повториться. Обіцяв кинути її, аби я не йшла. Але це був лише початок. Чотири місяці тому ця жінка знову влаштувалася на фірму до чоловіка.
Я вже знала про це, тому що чоловік мені все розповів. Вона чекала на дитину від мого благовірного. Кинути він її не міг, тому влаштував на гарну посаду. Сказав, що не любить її і хоче жити тільки зі мною.
Якщо я розлучуся, він переїде жити до неї, просто з принципу. Якщо ні — він більше не підійде до тієї жінки на гарматний постріл, але допомагатиме аліментами і, можливо, зустрічатиметься з дитиною.
Поки що він нічого не вирішив. Сказав, що вона йому зовсім не потрібна. Але покинути її не може. Совість не дозволяє кинути дитину. Я говорила з тією жінкою, і вона розповіла мені все як є.
Так, була інтрижка. Тепер буде дитина. Але мій чоловік їй зовсім не потрібен, хоч від його допомоги вона не відмовляється. Якогось зла вона нам не бажає і хоче залишитися просто епізодом.
І ось рішення за мною, і мені справді страшно. Чоловіка я все ж кохаю, але не вірю йому тепер абсолютно. Побоююся тієї жінки, а себе бачу слабкою та беззахисною.
Розлучення забезпечить мене грошима, але я не розумію, як ними користуватися. Без освіти та в ролі домогосподарки я справді стала дуже далекою від реального життя. Та й вік.
Я вже немолода, і знайти собі відповідну людину навряд чи ще вдасться. Або це буде альфонс, або якийсь невдаха. Інші одружені. І що робити? Куди піти жінці, приреченій на постійну недовіру та обман?
