Олексій Ілліч їхав із великого міста до маленького містечка поряд. Під Новий рік справа була. Страшний мороз стояв. З лікарні їхав Олексій Ілліч. Лікар очі відводив і говорив страшне. Зовсім не новорічне, але лікар не винний. Аналізи такі. І такий діагноз. А лікування не допомагає…
Олексій Ілліч заїхав до кафе біля дороги. Купив смажений пиріжок, – такий пиріжок не можна! Але тепер уже можна. Поки руки мив, глянув у дзеркало. Каламутне дзеркало, але все одно видно: лишилася одна борода. Схудле обличчя, злякані очі. На бороді іній тане, – з морозу ж зайшов…
Все зрозуміло в каламутному дзеркалі. Олексій Ілліч вийшов із пиріжком. У кафе їсти не став, чого людей лякати. І бачить – собачка підійшов. Лапи криві підтискає від холоду. Ребра стирчать, живіт упав із голоду. І у собаки така сама борода, як у Олексія Ілліча.
Вся в снігу і в льодяниках стирчить щетиниста борода, а над бородою два зляканих ока. Як у Олексія Ілліча. Схожий на нього зледенілий песик! Олексій Ілліч пиріжок кинув – пес здригнувся, відбіг, а потім схопила їжу і миттєво проковтнув. Олексій Ілліч пішов і ще два купив.
Бородатий песик і їх з’їв. А все холодніше! Треба швидше їхати, доки машина не охолола. Олексій Ілліч схопив собачку та посадив у машину. І поїхав додому. Дружина не лаялася. Вона давно не лаялася на чоловіка. Але мало не впала з подиву, коли побачила бородату копію свого чоловіка.
Худого песика з борідкою… Але дружина зрозуміла. І дали собачці суп, котлети, макарони, пельмені, ковбасу, сир… Пряники, печива; песик і сухарі все з’їв би, але вже страшно давати. Собачка і так округлився, а борода розтанула, висохла і розпушилась віялом! І заснув песик під ялинкою.
Це була ялинка розпачу. Її чоловік і дружина прикрашали і думали, що це остання ялинка. Кожен про себе так думав… Але все вийшло інакше. Собачка товстішав, товстішав і Олексій Ілліч. Собачка веселів – веселів і Олексій Ілліч.
І теж борода в нього розпушилася, очі повеселішали, вага додалася! І лікар очам своїм не повірив. Так зрадів, коли Олексій Ілліч прийшов на прийом! Усміхався і веселився, мов хлопчисько. Лікування стало допомагати! А коли лікар побачив фотографію бородатого песика, то в голос розсміявся.
Хоча вибачався потім, але дуже смішно на фото вийшли бородатий господар із товстим бородатим собачкою… І прийшов інший Новий рік. І знову ставили ялинку, весело та бадьоро, а потім усією сім’єю пішли гуляти; того року погода була м’якою.
Попереду всіх поважно йшов на кривих ніжках песик. Він не любив гуляти. Нагулялася на все життя, але заради господарів погоджувалася. Раз вони так люблять. Іноді чудеса трапляються. Іноді треба подивитися: може, комусь треба дати свій пиріжок? Може, хтось замерзає та гине з голоду та холоду?
