Я два роки зустрічалася з хлопцем. Мені тоді було 17, йому 19, познайомилися сім’ями і після того, як сподобалися одне одному, почали зустрічатися. Я його дуже любила, і він, напевно, теж. До нього в мене був хлопчик, з яким ми жили по сусідству.
Коли нам було 14 років, ми закохалися – таке собі дитяче кохання. Він був хлопцем ледачим і нічого не вмів робити. Мені це не подобалося і незабаром я його кинула. Минуло три роки, він продовжував любити мене, вмовляв повернути наші стосунки, говорив, що він зміниться, стане кращим і т.д.
Я не вірила і відповіла відмовою, а він мені сказав, що не віддасть мене нікому. І ось у мене з’явився інший. Моє дитяче кохання побачив нас із ним, коли той проводжав мене додому. Після того, як я пішла, колишній сказав моєму хлопцеві, що я ледь не повія.
На жаль, мій хлопець засумнівався в мені, хоча я йому говорила, що погляди в мене консервативні, що інтим допускаю тільки після весілля. Мені стало страшенно прикро, що він підозрює мене і вірить якомусь незнайомому, і посварилася з ним настільки, що ми перестали спілкуватися.
А він навіть і не каявся, продовжував думати так само. Минуло кілька місяців і я познайомилася ще з одним хлопцем. Я дуже подобалася йому, він красиво до мене залицявся. Мені це все подобалося, і я вирішила спробувати з ним побудувати стосунки.
Почали бачитися, ходити в кафе, в кіно, все ставало чудово, як раптом одного дня мені зателефонував попередній хлопець і попросив із ним зустрітися. Сказав, що має дуже серйозну розмову. Я погодилася і пішла на зустріч із ним. Він мені сказав, що моє дитяче кохання сказав йому тримався подалі від мене.
Бачте, начебто він досі мене кохає, а про мою непристойність він збрехав, бо боровся за мене. Тоді хлопець просив мене повернутися до нього. Я не стала цього робити, відповівши, що раз один раз послухав плітки, то і вдруге буде так само. Нинішнього хлопця я кидати не збиралася і попросила спокою.
Але він якось дізнався про нього і сам пішов поговорити з ним. Нинішній хлопець сказав, що кохає мене і що в нас усе серйозно. Після цього попередній зробив кілька спроб зустрітися зі мною, але в нього не вийшло. Минуло кілька місяців, я поїхала відпочивати і раптом дізнаюся від своїх друзів, що мого хлопця бачили, як він гуляв в обіймах із вагітною жінкою.
Сестри в нього не було, і я злякалася – раптом він одружений? Хоча навіть не хотіла думати про це. Місто у нас невелике і легко знайти спільних знайомих, які мені підтвердили, що він одружений і що його дружина скоро народить! Мені стало так огидно – адже він так залицявся, говорив про майбутнє, весілля, навіть скільки дітей хоче!
Одного я не розуміла: навіщо йому тоді треба було зі мною спілкуватися, ми з ним навіть не цілувалися, тільки трималися за руки й іноді обіймалися, а він і не намагався мене навіть цілувати, знав, що мені це не може сподобатися. Я чула багато історій про одружених чоловіків, які тягнуть дівчину в ліжко і кидають.
Прикро було дуже, але нічого не поробиш. Одного разу я сумна йшла вулицею, думала про все, про життя, а повз на машині проїжджав попередній хлопець. Він зупинився, підійшов, а я була така пригнічена, хотілося з кимось поговорити, виговоритися.
І він помітив, що я сумна і запропонував поїхати кудись посидіти, попити чаю і поговорити. Поїхали ми в бар. Оскільки я вже сказала, що місто невелике, у звичайному кафе мене могли побачити знайомі й побачити, що я плачу, а мені цього не хотілося.
Ми попили чаю, я виговорилася, просто вилила йому душу. Він слухав, нічого не говорив із цього приводу, але спробував підняти мені настрій – і в нього це вийшло! Я вже посміхалася і сміялася, коли раптом усвідомила, що мені з ним комфортно, що я з ним спокійна і він мені як рідний.
Ми сиділи поруч на диванчику, я поклала голову на його плече, а він обійняв мене і поцілував у голову, мені було дуже приємно. Потім ми випили по келиху вина, поїли, після чого він обійняв мене і так ось ми сиділи. Я поклала голову йому на груди й обіймала його сильно, розуміла, що не забула його, як не старалася.
Я думала про те, як мені з ним було добре, не згадувала ці образи, як раптом він мене поцілував! Я сама не помітила, як теж почала його цілувати. У мене шалено стукало серце, я розуміла, що кохаю досі. І так ми почали бачитися частіше, іноді цілувалися, потім наші побачення переросли у звичку.
І знову сталося жахливе: він мені сказав, що він не зможе одружитися зі мною, бо ходять чутки, що я зустрічалася з одруженим, а той усім казав, що зі мною спав. Я дуже здивувалася, кажу: а ти мені знову не віриш, так? Він каже: ні, цього разу вірю, але мої друзі не повірять, і будуть висміювати мене.
Скажуть, що я одружився з дівчиною, яка була чиєюсь коханкою. Я запитала: що важливіше для тебе – твоє щастя чи думка інших, які навіть до пуття не розуміють і не знають, як усе було? Він каже: я тебе кохаю понад усе на світі, але не можу одружитися. Я його поведінку не розумію.
Після цієї розмови він запропонував залишитися друзями, я погодилася. Наші стосунки тепер якісь незрозумілі. Він поводиться так, ніби ми з ним пара: на вулиці обіймає, коли ми одні, то цілує, і коли мені пише хтось із моїх знайомих – дуже ревнує.
