В мене є дочка та син. Він одружений із жінкою з країни Близького Сходу. Вся її сім’я вже давно живе в нашій країні, але менталітет іноді дається взнаки. Дочка зробила гарну кар’єру, але у свої 33 років чоловіка не зустріла.
Всі ми живемо разом, але заробляємо лише ми з дочкою. Син уже давно не може влаштуватися на постійну роботу, а невістка сидить з дитиною. Іноді заходять свати із подарунками для дитини. З ними стосунки у мене та у моєї дочки непрості.
Річ у тім, що незаміжня жінка такого віку для них щось дивне. І при кожній нагоді вони кажуть, що їй потрібно «бути з чоловіком». Не має значення, коли і де вони знаходяться. На святах просто при гостях.
Вже два роки їх знаємо, а досі не знаємо, що відповісти. Син взагалі не захищає сестру. Здається, його цілком влаштовує його становище. Не знаю, чи є такі традиції, як ображати людину за сімейний статус.
Може, справа просто в антипатії. Я боюся, що коли настане мій час, ця родина просто виживе мою дочку з квартири. Син захищати її точно не стане. Дружина просто не дасть. Квартира їм потрібна.
Звісно, у такому разі донька знайде з часом житло, але ж їй і так непросто. А тут це ще. Я довго думала про те, що робити з квартирою. І вирішила, що повністю перепишу її на дочку.
Нехай син сам облаштовується зі своєю сім’єю і забирає дружину з дитиною до свого дому. Адже дружина має бути з чоловіком. А так жодних претензій не буде. Звичайно, частина сумнівів нікуди не поділася.
Але мені хочеться бути впевненою, що до моєї доньки ці люди більше не чіплятимуться і виганятимуть її з квартири під приводом «шукай чоловіка і йди до нього». Сподіваюся, що я вчинила правильно.
