Завжди вважала, що паузу у відносинах беруть тільки ті пари, які приречені розлучитися, але не можуть собі зізнатися. Так я думала рівно до цього Різдва.
Саме напередодні найсвітлішого та сімейного свята моє життя розсипалося як картковий будиночок. А все тому, що ми покликали до себе свекруху. Але про все по порядку.
Ми з чоловіком одружені 20 років. За цей час виростили двох дітей, збудували будинок. Та й загалом жили душа в душу. Йому завжди подобалося, як я готую і пораюся по господарству.
Я ж цінувала те, як він піклується про мене. Часто він допомагав мені по дому у вихідні, а я завжди намагалася підробляти, щоб він не тягнув все сам.
Так ми й жили до цієї зими, доки не покликали свекруху до себе. Справа в тому, що вона весь цей час жила у селі. Бачилися ми рідко, тільки у свята. Вона тримала господарство, садила город, завжди була зайнята.
Але два роки тому пішов у засвіти свекор. Їй стало складніше одній. І в листопаді чоловік почав журитися, мовляв, як вона там буде сама зимувати.
Тоді я і запропонувала забрати її на зиму до нас. Адже я навіть не підозрювала, чим все це обернеться.
Перші дні все було гаразд. Свекруха була тихіша за воду, привітна така, дбайлива. А потім я помітила, що чоловік якийсь похмурий ходить, бурчить, коли щось питаю.
Через тиждень почав нарікати на те, що я готую одне й те саме, що їжа не корисна, адже він уже у віці. Мені це одразу не сподобалося, бо ж раніше такого не було.
Коли на вихідних я попросила його допомогти із прибиранням, він буркнув, що не чоловіча це справа. Я вирішила, що у нього якісь труднощі на роботі, розсудила, що краще не чіпати його поки що.
Свекруха вже почувала себе як удома, на всю хазяйнувала на кухні. Чоловік почав відмовлятися від моєї їжі, але з радістю їв те, що готувала свекруха. Хоча за 20 років він жодного разу не скаржився на мож куховарство. Я мовчала. Думала, ось мама хоче подбати про синочка, а він дозволяє.
Але одного дня він заявив, що якщо мама тепер готує, то нехай і гроші на продукти будуть у неї. А найцікавіше розпочалося на свята.
Новий рік ми відсвяткували не вдома, а із друзями у кафе. Свекруха вирушила до якоїсь своєї подруги. Натомість Різдво вирішили відзначити по-сімейному, вдома. Я заздалегідь склала меню та список продуктів, які чоловік мав купити. Але 6 січня, коли я вранці думала взятися за приготування, свекруха просто не пустила мене на кухню.
Прямим текстом сказала, що готувати я не вмію, тому все зробить вона. Як же так, 20 років я вміла готувати, а тут розучилася? Так не піде.
Але чоловік знову заступився за свою маму. Ще й звинуватив мене, що його мамі доводиться готувати, а я ще незадоволена. Сказав, мовляв, я не знав, що всі ці роки був одружений із такою жінкою.
Ось у цей момент до мене дійшло, що весь цей час свекруха за моєю спиною наговорювала на мене. Питання лише в тому, чому він покірно слухав ці розмови. Тоді вже я зрозуміла, що, виявляється, була одружена з людиною, яку і не знала насправді. Я зібрала найнеобхідніші речі, вдягнулася і поїхала до мами.
Чоловіку сказала, що у нас пауза у стосунках. Завжди думала, що це лише для тих, у кого розвалюється сім’я, а вони цього не визнають. Ось тепер і я серед них. Якщо його думку про мене можуть змінити слова свекрухи, навіть незважаючи на 20 років шлюбу, то чи вартує цей шлюб хоть чогось?
