Його батьки сказали, що не хочуть приїжджати до нього в гості та бачити там мене, бо й поговорити не зможуть із сином

Мені 21, хлопцеві 23 роки. Зустрічаємось 2 роки. Живемо разом 1 рік. Жили в гуртожитку в мене, тому що він закінчив навчання раніше, але хотів залишитись у місті, то я йому допомогла з гуртожитком і ми жили разом.

Згодом виявилося, що батьки купили йому квартиру. Поки робився ремонт, я йому у всьому допомагала, передбачалося, що житимемо разом на квартирі.

З його батьками познайомилася давно, спілкувалися рідко, але нормально. І тут настав час переїзду, а його батьки сказали, що не хочуть, щоб ми жили разом, що вони ще не готові.

Що вони проти весілля до 30 років та спільного проживання. Що можна зустрічатися, а жити окремо.

На інформацію про те, що ми разом уже живемо рік, сказали, що це був гуртожиток. Що вони не хочуть приїжджати до нього в гості та бачити там мене, бо й поговорити не зможуть із сином.

Батьки не хочуть, щоб їхній син зараз одружився, хочуть, щоб він став на ноги. У свою чергу, мій хлопець, каже, що не хоче мене кидати, але й проти батьків він йти не буде.

Що він сам не хоче ще одружитися, і що у гуртожитку жити це одне, а у квартирі це інше. Інший рівень відносин, і що я не даю йому свободи, він спілкується лише зі мною.

Розлучатися він не хоче, пропонує жити окремо, а потім спробує ще поговорити з батьками з часом. Але я розумію, що вони все життя його контролюватимуть.

Я запропонувала хлопцю, що давай зніматимемо квартиру, щоб батьки побачили, що ми все одно хочемо бути разом, а потім якщо дозволять, переїдемо на квартиру.

Але хлопець категорично проти, каже, що його батьки витратили дуже багато грошей, і він не може з ними так вчинити. У всьому їх слухається, його думку практично не враховують.

Я не знаю що робити. Не можу далі так зустрічатися з ним, знаючи, що мною просто скористалися. Він просто жив у гуртожитку, бо не було де.

Не можу прийняти той факт, що він не може боротися за наші відносини. Я не хочу сварити його з батьками, просто хочу, щоб ми далі мешкали разом.

Тим більше, до весілля я сама ще не готова і він про це знає. Я не знаю, чи варто далі зустрічатися, чи погодитися на все це, чи чекати з моря погоди.

А раптом через кілька років скажуть йому, що я їм не підходжу, і він запросто скаже, що не може піти проти батьків? Не хочу даремно витратити стільки часу на людину, яка живе не сама, а рішеннями батьків.

You cannot copy content of this page