Два роки тому донечка вийшла заміж за чоловіка, який має двох дітей від першого шлюбу. Він ніколи не рвався з ними спілкуватися, бо з першою дружиною розлучився на негативних нотах.
Самі розумієте, бачитися з дітьми — значить, і контактувати з колишньою дружиною. Одразу після їхнього весілля з дочкою я навіть не знала, що в нього є діти, доки вона не почала активно налагоджувати зв’язок між ними.
Заради них донечка годинами стоїть біля плити та наводить порядки, щоб запросити хлопців у чистий будинок та смачно нагодувати. На вихідних вона сама телефонує їх матері, щоб діти пожили з татом до понеділка.
Вона підбиває зятя купувати подарунки чужим дітям! Я проти цього, тому що дочка сама при надії та скоро стане мамою. Їй варто було б перш за все подбати про себе і свою дитину.
Кілька разів намагалася поговорити з дочкою на цю тему і переконати її припинити витрачати свої сили на відновлення чужих сімейних зв’язків. Тим більше коли немовля з’явиться, йому треба буде віддати всю увагу.
А що, якщо зять вирішить повернутися до колишньої дружини та залишить мою дочку одну з немовлям на руках? Чи вирішить переписати на дітей від першого шлюбу все своє майно?
І якщо це станеться, мій онук залишиться на вулиці? Не дай боже, звичайно! Але ж всяке в житті буває. Дочка ж у відповідь звинувачує мене у меркантильності.
За її словами, чужих дітей не буває і навіть якщо батьки розлучаються, це не привід позбавляти хлопців батьківської уваги та підтримки.
Днями дочка заявила, що те, як її чоловік ставиться до дітей від першого шлюбу, — показник того, як він ставитиметься і до їхнього спільного малюка. А я ось впевнена, що вона не права. І як мені до неї достукатися?
