У мене з дочкою не дуже теплі стосунки, особливо з того часу, як вона вийшла заміж. А нещодавно вона стала різко привітною, почала частіше мене відвідувати. Минулого тижня вона привезла мені величезну сумку з продуктами.
Я тільки потім зрозуміла, до чого це все. Дочка хоче, щоб я переписала на неї квартиру. Мені скоро 70 років, я живу одна у двокімнатній квартирі, яку свого часу заробила тяжкою працею.
Моїй дочці зараз 40 років, і вона давно одружена. Вони живуть біля свекрухи, мають будинок з двома окремими входами. Колись дочка хотіла, щоб я продала квартиру і віддала їй частину грошей, які б вона витратила на житло.
Дочка давно хотіла та з сім’єю жити окремо від батьків чоловіка. Кілька тижнів, як дочка стала доброзичливою та милою, відвідує мене, допомагає. Коли вона прийшла з сумкою продуктів, я здогадалася, до чого така поведінка.
Я й так збиралася залишити квартиру доньці, більше у мене нікого немає. Але чи варто оформлювати дарчу? Наразі моя дочка має дах над головою, свекри до неї добре ставляться, і на другу частину будинку ніхто не претендує.
Коли ж мене не стане, їй все одно дістанеться квартира, а там нехай вирішує, що з нею робити. Я б рада переписати квартиру на дочку, але боюся. Не хочу, щоб мене залишили на вулиці.
Доньку засмучувати не хочеться, та й проблем ніяких не хочеться, адже якщо оформити дарчу, я втрачу право на квартиру і мене можна буде виселити будь-якої миті. До того ж у мене таке відчуття, що зять лише цього й чекає.
