Мати мого чоловіка — специфічна жінка. Їхали на відпочинок, і чоловік попросив маму доглянути за кішкою. Коли повернулися, кота не знайшли, так само як лотка та всіх інших котячих речей.
Зате квартира рясніла стікерами на різних місцях. Звичайні канцелярські аркушики з липким боком були розклеєні по будинку з примітками від мами.
Наприклад, на люстрі: «Тепер вона чиста і хоч світло видно», на швабрі: «Замінила палицю, ваша незручна», на дверцятах шафи: «Більше не скрипить», на шторі: «Перевісила, у вас криво було», і так далі.
Я спочатку вибухнула. Це наш будинок, ми тут живемо! А де ж кішка?
А кішка якимось чином надихалася дихлофосу, який турботлива жінка розпилювала від тарганів, яких у нас ніколи не було.
І коли свекруха наступного дня знайшла її в непритомному стані, то забрала до себе відпоювати молоком, а потім до ветеринара пішла.
Заодно якісь дорогі процедури їй робила і бліх виводила, яких теж немає. Тепер нам виставлений рахунок за лікування тваринки та витрачені сили і нерви свекрухи.
Як виявилося пізніше, свекруха і речі наші переклала туди, де вони, на її думку, повинні бути б бути. Тому у нас ще і квест потім був.
