Ми жили разом як чоловік та дружина вже три роки. Два роки тому в нас з’явилася дівчинка і з нею вдома. Так сталося, що нам потрібні були гроші. Мені доводилося рахувати кожну копійчину, перш ніж йти за продуктами.
На жаль, зарплати чоловіка було недостатньо, я не була здатна працювати. А всі запаси та заощадження стрімко зникали після появи дитини. Тим часом попереду маячили нові витрати та турботи. Якось я прибирала вдома.
На цей раз вирішила приділити більше уваги малодоступним місцям і раптово знайшла невеликий конверт. Він був досить щільним і важким для випадкового листа, що впав. Та й листів у нас ніхто не писав.
Я відкрила конверт і здивовано зітхнула. Усередині були гроші. Дістала їх та перерахувала. Усі купюри були великими, а сума обчислювалася десятками тисяч. Першою думкою було подзвонити чоловіку та вимагати пояснень.
Як він може приховувати гроші, знаючи, в якому становищі його сім’я? Адже я не можу дозволити собі купити зайву річ на зиму. Поміркувавши, повернула конверт на місце. Я вирішила перевірити коханого.
Увечері того ж дня я поскаржилася, що нам не вистачає грошей на продукти для донечки.. Чи не міг би мій чоловік позичити кілька тисяч у своїх колег чи друзів? Чи, може, щось залишилося із запасів?
У відповідь він повідомив, що зайвих грошей у будинку, на жаль, немає. Прийдеться почекати до зарплати. Але наступного дня він обов’язково позичить гроші на роботі. Почувши таке, я вже знала свої плани.
Наступного дня я дістала конверт, посадила дитину в коляску і вирушила по магазинах. Додому повернулася з купою продуктів із супермаркету, а також із речами для себе та для донечки.
Коли чоловік прийшов додому, побачив холодильник, повний їжі, і нові дитячі речі, він одразу кинувся до свого таємного конверта. Я мовчки дивилася, як мій скупий чоловік намагався знайти свою заначку.
Коли він зрозумів, що його гроші було знайдено, лише поцікавився, скільки залишилося із витраченої суми. Залишилось зовсім небагато. Напевно, якби я не була настільки обурена, залишилося б набагато більше.
Я сказала чоловікові все, що думала про таку поведінку, але він наче не чув моїх слів. У відповідь він лише заявив, що у кожного чоловіка має бути своя заначка, а я не мала права використовувати її.
Він розцінював мої дії як вторгнення в особистий простір і навіть згадав про можливість розлучення. Я була у розпачі, бо зовсім не розуміла свого чоловіка. Але й розлучення мені не хотілося. Принаймні не зараз.
