Для мене, як для пенсіонерки, дуже важливо розраховувати бюджет на місяць. Я не можу собі дозволити витрачати більше певної суми, бо це призведе до того, що мені доведеться лізти в особисту скарбничку. А це для людини у віці недозволена розкіш.
Ми звикаємо до певної стабільності і не любимо змін. Особливо це стосується готівки. Але, як би там не було, іноді все ж таки витрачатися доводиться. На ремонт у під’їзді, трубу, що проржавіла, на пральну машину, що зламалася раптом. Це життя, тут нічого не поробиш.
А ще є дати, які заведено святкувати з членами сім’ї. У мене двоє дітей і три онука. До жодного з них я не маю претензій. Можливо, вони не так часто ходять до мене в гості, як би цього хотілося. Я стара, а не дурна, і все розумію. Молоді потрібно жити своїм життям, а не доглядати за пенсіонеркою.
Крім того, я й сама непогано справляюся. Здоров’я, слава богу, ще дозволяє. Але після того як онук одружився, почалися проблеми. Невістка, яку він обрав… Скажімо так, бувають дівчата спокійніші. До речі, забіжу трохи наперед. Тепер я знаю, коли в неї день народження.
І можу з упевненістю сказати: Скорпіони за знаком зодіаку і справді не від світу цього. Коли нас познайомили, я побачила щасливого онука, який тримає за руку красиву дівчину з копицею рудого волосся. Вона ще студентка, подає великі надії. Дівчина багато сміялася і жартувала.
Відразу видно, людина з відкритою душею. Ну і чудово, я теж не люблю приховування і лицемірства. Після цього ми побачилися тільки в день її народження. Як я вже говорила раніше, у мене немає якихось особливих заощаджень, про які ніхто не знає.
Тож коли справа стосується дорогих подарунків, на мене краще не розраховувати. Але я все одно пішла в торговий центр і обрала непогану, на мою думку, жіночу кофтинку. Начебто молодіжно. Ну і точно недешево, принаймні, для мене. На свято прийшло багато людей, грала музика.
Я розуміла, що це вистава для молоді і не хотіла довго засиджуватися. Добре хоч зять був тієї ж думки і погодився довести мене до самих дверей. Громадським транспортом я б добиралася близько години, а витрачатися на таксі я не звикла. Десь за годину після початку іменинниця почала розбирати подарунки. Онук подарував їй прикраси, подруги – косметику, були ще подарунки.
А я куплену кофтинку навіть не загортала. Просто поклала на край столу в тому пакеті, який мені видали на касі. Невістка дістала її, розгорнула на всі боки і мовчки засунула назад, навіть не склавши. Було видно, що подарунок їй не припав до душі. Ну, що поробиш. Значить, бабуся не вгадала.
Що ж тепер, плакати чи що? Виявилося, думки мають здатність збуватися. Дівчина сіла віддалік від веселих гостей і вся почервоніла. Мені це було видно, тому що я весь вечір мовчки сиділа за столом. До мене практично ніхто не підходив, усі були зайняті святом.
Тоді я наважилася підійти до неї і подякувати за запрошення. Може, ближче познайомитися. Натомість мене зустріло розчервоніле обличчя, обрамлене рудим мідним волоссям, сповнене сліз. Через музику голос було не надто добре чутно, але я вловила образу в її словах.
І те, що вона думала, що подобається нашій родині, а їй купили якусь дешеву ганчірку. Вона вимовила ще кілька фраз, які я так і не почула, а в кінці сказала, що я можу забрати свою подачку назад. Коли ми із зятем їхали в машині, я ні слова не сказала йому про невістку. Але він почав сам.
Сказав, що був здивований тому, як вона нервувала, коли робила замовлення в кафе з приводу оздоблення на свято. Мовляв, у неї руки тремтіли, голос ламався, і взагалі, поводилася вона якось істерично. І що тільки син у ній знайшов? Попрощавшись і подякувавши зятеві, я пішла до себе в квартиру.
Невістка не виходила в мене з голови. Це в неї нерви так ні до біса чи вона просто справді така людина? А ще мені було соромно за подарунок. Треба було гроші в конверт покласти, напевно. Нехай би й побільше покласти варто було. Але хто ж знав? Через кілька днів ми домовилися зустрітися з донькою.
Крім усього іншого, торкнулися і теми невістки. Виявилося, після того як я поїхала, вона ще й до офіціантів почала чіплятися через недосмажену рибу. Якийсь жах. Онук каже, все гаразд, це просто такий тип темпераменту, а як людина вона дуже хороша.
Вже не знаю, чи вся тепер молодь така, чи тільки руді Скорпіони, але в одному впевнена точно: для нормального життя такі люди не призначені. Сподіваюся, онук її якось навчить поводитися або ж він сам рано посивіє. У будь-якому разі моя справа маленька – посміхатися і робити вигляд, що все гаразд.
