Якось так склалося, що в одній великій фірмі завжди було дві секретарки – Оксана і Маша. Потім друга вийшла заміж і незабаром звільнилася, а на її місце і взяли новеньку – Женю.
Новенька одразу ж здалася всім працівникам дуже веселою і життєрадісною. На її личку завжди сяяла усмішка – і з приймальні тепер часто чувся дзвінкий сміх. Весь офіс розквітнув – у нашу приймальню стали частіше заходити і начальники, і менеджери.
Навіть наради у директора стали проходити ніби веселіше – адже біля директорського кабінету всіх зустрічало миле усміхнене личко Женьки.
Ользі Іванівні, керівнику служби персоналу, довелося про всяк випадок довести до відома всіх чоловіків – Женя була щасливо заміжня.
Оксана, яка була старша за Женю на 3 роки і вже не перший рік працювала в компанії, спочатку ревнувала новеньку через цю загальну увагу. Але потім обрала для себе роль Женькиної наставниці, вчила її всього, що знала сама. А незабаром вони знайшли спільну мову і стали нерозлучними подругами.
Здавалося б, усе налагодилося, стосунки в усіх були чудовими, тож для Ольги Іванівни було неабиякою несподіванкою, коли за шість місяців після прийняття на роботу новенької до неї в кабінет постукала Оксана і, кусаючи губи, простягнула аркуш паперу.
– Що сталося? – поцікавилася вона.
– Ольго Іванівно, я хочу звільнитися, за власним бажанням.
– Господи, Оксано, чому? Присядь, поговоримо.
– Ви не думайте, я всім задоволена. Просто я хочу все змінити у своєму житті.
Ольга Іванівна була дуже засмучена. Оксану вона влаштувала на роботу на прохання її матері, своєї давньої подруги з області. Працювала дівчина добре, була організована, любила порядок. Ольга Іванівна звикла цінувати хороших співробітників, і крім того вона відчувала відповідальність за долю дівчини.
– Оксано, розкажи мені, що з тобою сталося. Поясни мені, у тебе з кимось труднощі в колективі? Із Женею у вас усе гаразд?
– У мене з усіма все гаразд. Просто в мене особисті проблеми, я хочу змінити своє життя, зокрема й роботу. Можливо, я навіть поїду додому до мами.
Оксана трималася цієї версії неухильно. І хоча логіки в її словах було небагато, але Ользі Іванівні стало ясно – переконати дівчину їй не вдасться. І ось, відпрацювавши належні 2 тижні, Оксана звільнилася і поїхала до матері в область.
Але слідом за її відходом з офісу пішли й інші. Майже одночасно ще два співробітники фірми подали заяви про звільнення – молода людина з відділу продажів і менеджер з комерційного відділу. З них найменше Ользі Іванівні було шкода «комерсанта» – Антона: він був красенем і взагалі милим хлопцем, і працював добре.
Загалом, усе це нагадувало якийсь організований вихід з офісу, пояснити причини якого в колективі ніяк не могли. Але оскільки причин так ніхто й не дізнався – зрештою, всі дружно вирішили, що це було якимось дивним осіннім загостренням.
Ближче до Нового року всім стало зрозуміло, що і на місце Жені скоро доведеться шукати заміну – так би мовити, скоро «лелека прилетить». Та й сама вона незабаром прийшла «здаватися» до Ольги Іванівни. Та тільки зітхнула – коли береш на роботу заміжню дівчину, доводиться мати такі речі на увазі.
Женя пішла в декрет наприкінці весни. У бухгалтерію на оформлення декрету вона принесла документи, в яких значилося її дівоче прізвище. Виявилося, вона розлучилася зі своїм чоловіком. При цьому вона вся світилася від щастя – і мабуть, уже знайшла нові стосунки.
Звісно, Ольга Іванівна миттєво поговорила з Женею – запитала, чи не потрібна їй допомога. Та лише весело відповідала, щоб за неї не хвилювалися – мовляв, у неї все чудово.
Через два місяці всі дізналися, що Женя народила доньку. Коли вона принесла в бухгалтерію нову пачку документів для отримання допомоги – виявилося, що вона встигла змінити прізвище ще раз. І тепер вона носила прізвище того самого Антона, який звільнився з комерційного відділу.
Звичайно ж багатьох стало мучити питання – що ж насправді сталося. Всю правду Ользі Іванівні тільки через пів року розповіла під страшним секретом колишня подруга секретарки Оксани, яка звільнилася.
Виявилося, в Антона й Оксани був роман. На роботі вони свої стосунки приховували, але вони шість місяців зустрічалися – навіть почали разом жити. Якраз у цей час і прийшла на роботу весела секретарка Женя, яка швидко здружилася з Оксаною. Кілька разів Оксана запрошувала її в гості в ту квартиру, яку вони винаймали разом з Антоном.
Потім у Оксани був день народження, на який прийшли їхні з Антоном близькі друзі, зокрема Женя, а також хлопець із відділу продажів, який серйозно залицявся до веселої секретарки.
Ця вечірка тривала допізна. Коли Женя зазбиралася додому, Оксана занепокоїлася, як та добереться. Женін кавалер щось розклеївся – у провідники точно не годився, його довелося вкласти спати. І тут Оксана зробила фатальну помилку – запропонувала в провідники свого Антона.
А потім Оксана шукала свого коханого до ранку – ні він, ні її подруга не знімали телефонних трубок. А далі – Антон метався між двома жінками ще кілька місяців, поки не стало відомо, що Женя опинилася в «цікавому становищі».
У підсумку Оксана звільнилася і поїхала в рідне містечко, а там влаштувалася там працювати в банк, а Женя зараз з Антоном. Чи вийде у неї побудувати своє щастя на чужому розбитому – поки невідомо. Але одне в колективі зрозуміла точно – бійтеся веселих секретарок…
