Єгор пішов на роботу першим і подзвонив дружині, щоб вони з сином одягнулися тепліше, бо на вулиці було дуже морозно.
Настя барилася з пошуком теплого одягу і на сніданок часу вже не залишилося. Вона вирішила взяти бутерброди з собою.
Руда кішка Плюша, представниця перської породи, не дуже любила холод і сьогодні шипіла на кожного, хто наважувався не тільки пройти повз її царську особу, але й занести руку, щоб погладити… Характер у кішки був складний, але господарі її дуже любили і все прощали.
Плюша продовжувала шипіти навіть тоді, коли мати з сином стояли одягнені в передпокої.
— Ш-ш-ш…
— Мамо, на кого Плюша там шипить, нас же в кімнаті немає?
— На життя скаржиться…
Це вона вміла. Плюша потрапила в сім’ю місячним кошеням. Віддавали його майже задарма. Настя, почувши, що може взяти таке кошеня, не замислюючись, поїхала за ним, хоча тоді ні про яке кошеня не мріяла. Вона тільки вийшла заміж і житла у молодої пари ще не було.
Кішечка виявилася з характером — вона визнавала тільки Настю, а Єгору діставалося шипіння і піднята лапа з гострими кігтями.
Через два роки пара переїхала в свою квартиру, а через рік народився син Артем. На подив, Плюша прийняла його в своє коло. Поки малюк ріс, кішка жодного разу не подряпала його і навіть дозволяла йому себе погладити.
З непростим характером кішки всі мирилися і любили її такою, яка вона була. Ось уже 10 років…
Настя по дорозі на роботу згадала, що забула сніданок на столі. Вона вирішила повернутися, оскільки недалеко відійшла від дому.
Підійшовши до під’їзду, Настя почула жалібне нявкання над головою. Вона розгледіла на гілці дерева силует кішки або кота.
Настя підійшла ближче. Те, що вона побачила, шокувало її. На неї дивилася Плюша.
— Цього не може бути. Не минуло й 10 хвилин. Ти ж була в кімнаті, коли я йшла?
Кішка зрозуміла, що нарешті привернула до себе увагу, і почала кричати з подвоєною силою. Та й 20-градусний мороз не спонукав сидіти на гілці.
Настя почала гарячково думати, що ж робити. Кішка сиділа не так високо, і Настя вирішила, що якщо притулити драбину, то можна її дістати.
Згадавши, що сусід з верхнього поверху зараз робить ремонт і у нього могла бути драбина або сходи, Настя піднялася до нього. Сусід погодився допомогти, і через 5 хвилин вони разом спустилися у двір. Біля дерева вже зібрався народ, обговорюючи, як допомогти бідолазі.
Микола Петрович притулив драбину до дерева і почав підніматися. Настя тримала драбину і одночасно дивилася вгору. У якийсь момент вона дозволила собі засумніватися, що це Плюша, але коли Микола Петрович вже простягнув до кішки руку, щоб схопити, і та грізно зашипіла, сумніви відразу відпали.
Руки Миколи Петровича від глибоких подряпин врятували рукавички. Кішка благополучно була передана господині, до якої вона відразу притиснулася і замурчала.
Настя відразу закрутила її в свій шарф, подякувала сусідові і побігла додому гріти замерзлу Плюшу.
А коли вона відкрила двері і зайшла в квартиру, з ліжка зістрибнула сонна Плюша і попрямувала до господині, але на півдорозі зупинилася.
— Плюша? Ти вдома?
Настя подивилася на кішку, яку тримала в руках. Так, це була перська руда кішка, неймовірно схожа на Плюшу, але відмінності все ж були.
Звичайно, Настя їх не розгледіла. Кішка з надією подивилася Насті в очі і лизнула в ніс.
Плюша тим часом підійшла до ніг Насті і спочатку подивилася їй в очі, даючи зрозуміти, що вона думає про свою господиню, а потім почала уважно розглядати кішку. Обидві свердлили одна одну очима.
Настя зателефонувала на роботу і сказала, що затримається, вирішивши дочекатися сина зі школи. Удвох вони точно щось придумають…
Артем був вражений розповіддю про порятунок, шкодував, що сам не брав у ньому участі, і сльозно просив залишити другу кішку у них.
Дві Плюші в цей час гризли корм в різних кутках, спостерігаючи одна за одною. Настя вирішила поки що написати оголошення про знайдену кішку, так як її могли шукати господарі, і ввечері разом з чоловіком їх розклеїти.
Час наближався до приходу господаря…
Несподівано знайдена кішечка побігла в передпокій, і в цей же час в замку повернули ключ.
— Плюша? Ти вирішила мене зустріти? — здивувався Єгор.
Кішка почала тертися об ноги і голосно муркотіти.
— Дивно! А погладити тебе можна?
— Тату, правда гарна кішечка? Можемо ми залишити її собі? — запитав Артем.
— Синку, дай татові роздягнутися і ми йому все розповімо, — сказала Настя.
Єгор дивився то на дружину, то на сина, то на кішку, абсолютно нічого не розуміючи. Але коли він увійшов до кімнати, то перше, що він почув, це було шипіння їхньої рідної кішки, яка лежала на дивані і давала зрозуміти, що вся ця ситуація їй не дуже подобається.
— Їх дві? Але звідки?
Настя розповіла історію порятунку кішки з дерева, і що вона прийняла чужу кішку за Плюшу, схожу на неї як дві краплі води.
— Ну ти даєш! Її ж, напевно, шукають господарі, — сказав Єгор.
— Я вже оголошення написала. Давай розвісимо.
Кішка зрозуміла, що розмовляють про неї, і застрибнула Єгору на коліна.
— Не бійся, якщо господарі не знайдуться, залишишся у нас. Не кинемо тебе, — сказав він їй.
— Ура! — закричав Артем.
На оголошення ніхто так і не відгукнувся. Кішку ніхто не шукав… І вона залишилася в їхній родині.
Згодом кішечки подружилися і тепер у вікні їхньої квартири можна було побачити двох перських кішок, схожих одна на одну як дві краплі води…
Спеціально для сайту Stories
