Моя сваха, мати Сашка, жінка вольова і з непростим характером. Народила єдиного сина пізно, доводилося самій піклуватися про нього, звідси і жорсткість у характері.
Як тільки вона переступила поріг квартири молодих, почала відразу в ній себе вести так, немов вона тут господиня, а не гостя.
Все в свої руки взяла по дому. Всі шафки перерила, щось викинула, щось переставила, поки молоді на роботі. А Ліда просто в шоці від такої поведінки.
– Ви ж гостя, навіщо ж так напружуватися? – намагалася втихомирити запал свекрухи Ліда.
– Так мені на ліжку лежати, чи що, весь час? У вас стільки ще треба зробити!
Минуло 5 днів з приїзду свекрухи, а Ліда вже не знає, чи вистачить їй витримки. Крім прибирання родичка взяла на себе готування. У неї вся їжа жирна і калорійна. Моя дочка такого не їсть.
Кажу їй: «Ну з’їж чуть-чуть, а то образиться». Дочка мало не в сльози. Розумію її, але краще зараз протриматися, ніж потім вислуховувати образи і довго відновлювати відносини.
Все більше переконуюся, що молоде покоління не так сильно замислюється про майбутнє. Мені постійно доводиться нагадувати їй, що з мамою Саші потрібно підтримувати хороші відносини. Адже це сім’я.
Саша також зі мною солідарний. Радить Ліді проявити побільше терпіння і не витрачати стільки нервів. Свекруха скоро поїде, і невідомо, коли приїде наступного разу.
Ліда поки тримається. Але з кожним днем їй все важче посміхатися і зображати спокій. Замість цього вона вже думає, як краще донести до свекрухи, що господиня в цьому будинку вона.
Вже не знаю, що робити і як допомогти. З одного боку, і зробити нічого не можна, а з іншого, дивитися на страждання доньки теж важко. І за їх відносини турбуюся. Свекруха, як не крути.
