Ліна була погана. Дуже погана, навіть шкода її, яка погана була ця Ліна. Усі намагалися донести це до жінки, що вона погана. Погана, а ще нещасна. Звісно, чоловіка немає, син уже дорослий, живе окремо. Ліна одна, нікому не потрібна.
Прийшла на роботу в понеділок, усі хваляться один перед одним, як прали-прибирали всі вихідні. Хто на дачі працював, хтось варення варив. А Ліна мовчить, а що їй казати? Їй говорити нічого, у неї мужика немає, дитина виросла, от і сидить мовчки.
Раніше відпросилася сьогодні, всі знають що кілька разів на місяць раніше йде з роботи. Качають осудливо головами, всі знають куди йде: з коханцями своїми численними зустрічатись. Усі впевнені на роботі, що Ліна має купу коханців, адже вона така погана. Ліна погана, дуже.
Вони ось хороші, всі заміжні дами, всі зайняті справами, а Ліна погана. Навіть мама каже Ліні, що вона якась не така – невлаштована, чоловіка треба. Ще ж не пізно і другу дитину привести у цей світ, зараз багато хто має дітей після сорока. От тільки ліні не треба ні чоловік, ні ще одна дитина.
Та ще й у Ліни є Олег. Він на побачення раз на тиждень запрошує, подарунки дарує, у відпустку возить, мозок не виносить, до мами своєї на дачу і вікна мити не відправляє, труси-шкарпетки прати не змушує, вечерю не вимагає, про проблеми не розповідає, на дивані не лежить. Благодать.
Ліна заміжня була тричі. Перший її чоловік батько її сина Олексія. Заміж за нього змусила вийти її ж матір, ще коли Ліні було 18. П’ять років, цілих п’ять років Ліна сиділа в темниці, вчитися не можна, з подружками спілкуватися не можна, навіть сином займатися не можна було.
Вона ж ще молода, що-небудь так зробить. Могла лише горбатитися на свого чоловіка та його маму. Виводив її раз на місяць, як звірятко, показати людям що ось мовляв, дружина молода, а яка вся правильна, не те що ваші ці ляльки. Сам, правда, не гидував такими ляльками, навідувався…
А коли вона втекла, та на розлучення подала, так він все назад вимагав, навіть білизну…. Вдруге через кохання заміж вийшла, вчилася тоді і працювала. Вдень навчалася, як проклята, наздоганяла вкрадені можливості, а ввечері працювала, щоб нахлібницею не бути у батьків.
Ось я і з великого кохання і поспішила вдруге заміж, без кохання я жила. Що змінилося? Та нічого. Клопоту додалося, була Ліна – Ангеліна, стала Ліна – всім-повинна. Коханий на дивані лежить, Ліна на роботі, потім у садок, її ж дитина, не можна навантажувати чоловіка, бо це не його син.
Та й якби був би його, не чоловіча ця справа, чоловік і так втомлюється. Прискакала, по дорозі в магазин, все на собі, дитина, продукти, машини в мене не було. А навіщо? Зрозуміло, що чоловікові потрібніше. Це ж що на роботу на трамваї їздитиме? Чи всі жінки так живуть, що значить втомилася?
А вечерю хто готуватиме? Приготувала, на стіл накрила, нагодувала, випрала, попрасувала, а ну йди чоловіка ублажай, а то не дай бог не отримає свою порцію тепла і ласки, так і піде до іншої, він же скарб… Грошей не вистачає?
Так це ж її дитині не вистачає, от якби свого, рідного народила, спадкоємець, то інша справа, може й поворухнувся б, а так ні, вибач, шукай в іншому місці того, хто цей приплід утримуватиме… А-а-а-а, не подобається, то й котись, кому ти потрібна будеш, з дитиною.
Ось так Ліна заміж сходила, була і за тим, хто більше неї заробляє, була і за тим, хто менше. Різниці ніякої. Всім добре, та тільки їй не дуже, тільки їй погано було. От Ліна й запитала, а як мама провела вихідні. Виявилося, що Микита з Машею, Олечку і Ваню підкинули їй.
От бабуся гуляти з ними ходила, млинці пекла, та так особливо нічим і не займалася, пил протерла, пропилососила, підлогу вимила, випрала, увечері дітей уклала, батька нагодувала, так попрасувала, сиділа, потім лягла о першій годині вже.
А вранці хлопці, так рано встають, млинців попросили, печі баба млинці і все, потім Микита з Машею, прийшли, вона курку засмажила, та салатів нарізала, піцу пекла, повечеряли, та прибрала трохи, близько одинадцятої без задніх ніг лягла на диван і заснула, вночі батько розбудив, щоб на ліжко йшла.
От Ліна розповіла про свій вечір п’ятниці. Вона на ніч наїлася смачної піци і завалилася дивитись серіали, адже їй не треба схоплювати стрімголов вранці в суботу. Вранці встала, нагодувала кота, зварила собі каву, витерла пилюку, закинула в машинку пару речей і подзвонила мамі, бо хотіла покликати до музею.
Трубку взяв тато, мама була зайнята, у неї були мокрі руки, щось мила. Обізвав дочку дармоїдкою, сказав, що мати працює до сьомого поту, з онуками порається. Ліна ж, як пані, по музеях ходить. Вона хотіла образитись, але потім передумала, а сенс? Він же завжди правий.
От вона сходила до музею, там виставка улюбленого художника мами була. Потім посиділа в кафе, походила по магазинах, згадала кота, приїхала додому, котище спокійно спав. Йти їй вже нікуди не хотілося, тому завалилася на диван і дивилась серіал.
У неділю спали з котом до одинадцятої. Ліна хотіла покликати маму покататися на річковому трамвайчику, але слухавку взяла Маша, з повним ротом сказала що свекруха зайнята. Увечері зателефонував Олег і запросив до ресторану, і Ліна пішла. А чому вона маю відмовлятися?
Вона ж вільна жінка. Прекрасно провела вечір і лягла спати, щоб вранці піти на роботу. Отак Ліна стала поганою, дріб’язковою, жадібною, продуманою, хитрою тварюкою. Їй боляче і гірко дивитися, як живе її матір.
Ліна намагається витягти її хоч ненадовго з дому, але все ніяк не виходить. З нею все добре. Вона просто хоче, щоб мама приділяла час собі, а не чоловіку та численним онукам. На роботі у понеділок жінки діляться, як вони втомилися відпочивати.
А Ліна лукаво усміхається, всі знають що Ліна погана, вона йде танцюючи і посміхається чомусь тільки їй одному відомому. Всім зрозуміло які думки в голові цієї Ліни, звичайно ж погані.
