Мій син майже до підліткового віку не знав, що в нього є бабуся. Моя мама зненавиділа мого коханого та не дозволяла нам одружитися. Тоді сварка була дуже гучна. Все закінчилося тим, що я зібрала речі та втекла з дому. Батьки навіть на весілля не прийшли. З того часу ми й не розмовляли ніколи.
Син якось запитав, чи є в нього бабуся, чи дідусь. Ось тоді я й розповіла йому всю правду. Спочатку він був дуже збентежений, але через два дні спитав, чи може він познайомитися зі своєю бабусею. Я не стала відмовляти дитині. У перші ж зручні вихідні ми поїхали в село до моєї мами. Їхати було недалеко, близько 40 хвилин.
Перша поїздка пройшла дуже вдало. Моя мати була рада бачити онука. Після закінчення навчального року у школі син попросився у село до бабусі на все літо. Я була не проти, мати теж. Він хлопчик кмітливий та жвавий, тому стався у нагоді, і весь час допомагав бабусі. Крім того, за три місяці він душею прикипів до кота та собаки.
Літо пролетіло неймовірно швидко. Коли я з чоловіком приїхала забирати сина, то він обіймав тварин і виглядав дуже засмученим. Він не хотів повертатися додому без своїх нових хвостатих друзів. Моя мама ж мене пошепки попросила забрати кота та собаку.
Потім вона кудись покликала мого чоловіка. Їх не було близько години, а повернулися вони у сльозах і з посмішками на очах. На прощання мама поцілувала кожного з нас, обняла мого чоловіка та віддала синові тварин. В того на очах аж сльози виступили від радості. Так ми і приїхали додому вп’ятьох. Тоді всі зрозуміли, що наше життя змінилося назавжди. Я й не думала, що колись мати змириться з моїм вибором і прийме мого чоловіка.
