– Ой, я вчора з таким хлопцем на вечірці познайомилася! Гарний, веселий! Загалом, сама не розумію, як усе трапилося, але вранці я в нього прокинулася, – хихикнула Ганна.
Ліза мало не подавилася, почувши все це. Вони з подругою зустрілися в кафе, давно не бачилися. Як думала Ліза, вони дуже душевно посидять, відпочинуть від турбот і важкого робочого тижня. Але таке вона ніяк не очікувала почути.
– Почекай, а ви з Максом розлучилися, чи що? – запитала вона.
– Ні, з чого ти взяла?
– Як… – Ліза навіть слів не могла підібрати, – ти ж сказала, що прокинулася в якогось хлопця… Ганна пиркнула, а потім подивилася на свою подругу, як на дурненьку.
– І, що?
– Як, що? Ганно, це ж зрада!
Останню фразу Ліза вимовила дуже тихо. Їй навіть соромно було вголос усе це обговорювати, раптом, хто почує.
– Господи, Лізо! Нічого такого! Один раз відірвалася, подумаєш.
– А якщо Макс дізнається? – ніяк не заспокоювалася Ліза. – Він же тебе не пробачить.
– Та як він дізнається? Крім тебе, я нікому не говорила.
Дівчина подумала, що краще б Ганна і їй не говорила. Бо їй від цієї інформації навіть якось неприємно.
– І тобі не соромно? – запитала вона.
– Ні, – Ганна знизала плечима. – Молодість одна, і я не впевнена, що буду з Максом усе життя. То чому я не можу обирати?
– Але це нечесно по відношенню до Максима! Тобі ж теж було б неприємно, якби ти дізналася, що він тебе зраджує.
– Якби дізналася, я йому таке влаштувала, – розсміялася Ганна. – Інша розмова, що ніхто й нічого не дізнається. Та годі, не будь занудою! Невже тебе не цікавили хлопці, крім твого Артема?
– Ніколи, – упевнено мотнула Ліза головою. – Я його кохаю, і точно не стану його зраджувати.
– Ну й дарма, – посміхнулася подруга.
Кінець вечора вийшов якимось зім’ятим. Ганна все ж таки взяла з Лізи обіцянку, що вона нікому нічого не розповість, особливо своєму хлопцеві. Адже той, хоч і рідко, але спілкується з Максом.
На душі в Лізи було неприємно. Вона не любила таємниць і тим більше не любила, коли хтось когось обманює. Її рідний дядько зраджував свою дружину, і вона пам’ятала, як його всі засуджували. А потім його дружина все дізналася, і було важке розлучення, страждали діти. І вже тоді Ліза усвідомлювала, що це дуже погано, хоч і була дитиною.
І вона щиро не розуміла, навіщо це потрібно Ганні. Макс хороший, турботливий, Ганну дуже кохає. То чого їй не вистачає? А якщо чогось усе ж таки не вистачає, можна ж розійтися, навіщо так обманювати?
Але Ганна була її найкращою подругою, і Ліза вирішила, що не стане її судити. Це її життя, і хоч би як неприємно не було Лізі від почутого, вона не стане читати їй моралі. І тим більше не видасть її таємницю.
А за тиждень вони вчотирьох зібралися у Лізи та Артема вдома. Дівчина до того моменту вже заспокоїлася і не переживала, що їй доведеться дивитися Максу в очі, знаючи, що Ганна його зрадила. Нехай самі розбираються.
Вечір проходив добре. Ліза приготувала вечерю, вони пограли в настільні ігри. Але потім Ганна все зіпсувала.
– Ой, Максим, забула тобі сказати: ми завтра з Лізою по магазинах вирішили пройтися, нічого?
Ліза здивовано втупилася на подругу. Ні про що таке вона не чула і вже точно не домовлялася. Але Ганна поглядом показала, щоб подруга підіграла їй.
– Та звісно, прогуляйтеся, – усміхнувся Максим, цілуючи свою дівчину. У його погляді читалося стільки тепла і любові, що Лізі навіть недобре стало.
– Ганнусю, ти мені не допоможеш? – покликала вона подругу на кухню.
– Звичайно.
Коли вони вийшли з кімнати, прикривши за собою двері, Ліза зажадала пояснень.
– Це що зараз таке було?! Ми ні про що не домовлялися!
– Ой, Лізо, ну вибач! Я не встигла тебе попередити! Але ти молодець, швидко здогадалася.
– Що відбувається? – похитала Ліза головою.
– Розумієш, – переходячи на шепіт, проговорила Ганна, – мені написав той хлопець, ну, з яким я…
– Я зрозуміла, – перервала її Ліза.
– Загалом, він запропонував зустрітися. Я не змогла йому відмовити! А як я у вихідний піду? Макс же буде цікавитися. А по магазинах із нами він точно йти не захоче.
– Ганно, мене все це не влаштовує, – суворо сказала Ліза. – Не втягуй мене у свою авантюру.
– Ну, вибач. Це перший і останній раз, я просто нічого іншого не придумала. Ну, Лізок, не гнівайся, будь ласка! Ми з ним просто зустрінемося, поговоримо. Гаразд?
– Останній раз, – попередила дівчина подругу, – більше я тебе прикривати не стану. Так і знай!
– Дякую, люба! – обійняла її Ганна.
– І Ганно, закінчуй із цим. Мені все це неприємно.
– Не хвилюйся, я заграватися не буду. Ну, підемо до хлопців? А то раптом вони щось запідозрять.
Залишок вечора Ліза не могла дивитися в очі Максу. Їй здавалося, що він усе зрозуміє, щойно побачить її погляд. Їй хотілося схопитися і все розповісти, але вона розуміла, що подруги так не роблять. Але й бути втягнутою в цю авантюру, їй не подобалося. Але Ганна пообіцяла, що більше так не вчинить. А один раз можна й потерпіти.
Якийсь час вони не спілкувалися. У Лізи був завал на роботі, та й Артем не так давно зробив їй пропозицію, і вони щосили готувалися до весілля.
Загалом, Ліза була по горло в справах, з Ганною лише списувалася. І подруга не знала, як і що відбувається у неї в житті. Але все ж дуже сподівалася, що вона перестала обманювати Макса.
А в черговий понеділок, коли Ліза виходила з роботи, думаючи про те, в яких весільних салонах вона ще не встигла побувати, і де знайти хорошого візажиста, до неї несподівано підійшов Максим.
– Привіт, – усміхнувся він.
– Привіт, – відповіла йому Ліза. Вона дуже здивувалася, побачивши його. Він, немов, на неї чекав. Але, схоже, так і було.
– Скажи, будь ласка, ви в суботу бачилися з Ганною?
Сталося те, чого Ліза й боялася. Вона не вміла брехати, та й не хотіла. Але, схоже, Ганна знову її приплела.
У суботу Ліза їздила до батьків. Тому Ганну вона, звісно, не бачила.
– Просто Ганна мені сказала, що ви з нею відпочивали, а Артем каже, що ти до батьків їздила, – продовжував розповідати Макс.
– Звичайно, Ганна стверджує, що ви зустрілися після того, як ти відвідала батьків, а Артему ти, мабуть, нічого не сказала. Але я в цьому не впевнений.
Ліза знала, що вона, як хороша подруга, повинна зараз прикрити Ганну. Але їй не хотілося. Вона говорила їй, щоб та не втягувала Лізу у свою брехню. І Ганна її навіть ні про що не попередила. А якщо зараз Макс просто перевіряє Лізу? Раптом Ганна була вдома, а він хоче подивитися, що на це скаже її подруга.
Ліза вирішила не зраджувати себе. Нехай самі розбираються, а вона залишається осторонь.
– Слухай, Ганна, мабуть, щось переплутала. Я була в батьків.
– Угу, – буркнув Макс.
– Може, вона іншу Лізу мала на увазі? Макс, я не знаю.
– Зате я знаю. У неї хтось є?
Ліза завмерла. І от як на це відповісти? З іншого боку, вона з Ганною давно не спілкувалася, тому точно і не знає. І Ліза сказала чесно:
– Я не знаю.
Поки Ліза їхала додому, вона ніяк не могла перестати прокручувати у своїй голові цю розмову з Максом. Може, треба було збрехати? Але, з іншого боку, чому вона повинна це робити? Ганна обіцяла, що він нічого не дізнається, а сама Ліза не буде в усе це залучена. Виходить, це лише проблема Ганни?
Але ось сама Ганна думала інакше. Щойно Ліза переступила поріг квартири, вона їй зателефонувала.
– Ти чого наговорила Максу?! – без привітання крикнула вона.
– Я йому нічого не наговорила. Я просто відповіла на його запитання.
– Лізо, ти зовсім?! Ти що, не могла сказати, що я з тобою відпочивала?! Я не думала, що він стане в тебе питати! Думала, що заспокоївся, коли поговорив з Артемом! Лізо, ти мене підставила!
– Ні, Ганно, це ти мене підставила! Я тобі вже казала, що не стану тебе прикривати!
– Подруги так не роблять! Через тебе ми розходимося!
– Через мене?! – обурилася Ліза. – А не через те, що ти крутиш роман на стороні?
Обмінявшись образами, дівчата повісили слухавку. А Ліза, не витримавши, розповіла все Артему. Щоправда, просила Максу не говорити, все ж таки нехай розбираються самі.
І її молодий чоловік сказав, що вона вчинила правильно. Не можна заохочувати брехню і зраду. І якщо Ганна хоче зраджувати, нехай це робить так, щоб ніхто не знав, а не переважує свої проблеми на подруг.
Ось так і закінчилася дружба. Макс пішов, побачивши, ще й листування Ганни. А Ганна щиро вважала, що якби Ліза їй допомогла, то все було б добре.
А Ліза видихнула. Нехай з Ганною вони дружили дуже давно, все ж брехати через неї вона ніяк не хотіла.
