Ця історія сталася з моїм батьком кілька років тому. Вранці 31 грудня мама відразу кинулася до каструлів. Вона різала овочі на салати, запікала м’ясо і підготовляла все до новорічного столу.
До обіду половина страв була готова. Мама дістала майонез і попросила батька заправити салати. Відкрив він його не акуратно, шматок скла впав прямо в соус, тому тато попрямував за новою заправкою.
Татко не хотів відзначати, адже в гості повинні були приїхати одні підлітки. Вони ще й не вживали, що йому з ними робити за одним столом?
Не повернувся він ні через годину, ні через дві, ні на наступний день. — З товаришами в гаражі загуляв. Нехай і відзначає там! – Злилася мамa.
Але коли тато не повернувся і через тиждень, вона почала переживати. Разом з бабусею вони обійшли всі підвали, дзвонили в морги і лікарні.
Мама вила з ранку до ночі, як білуга. Незнайомі люди висловлювали нам співчуття, а ми з братом не розуміли, чому всі плачуть.
Пройшло два місяці, пошуки не давали ніяких результатів. 8 березня. Відзначати ніхто не хотів. У будинку була просто нежива тиша.
Ми повечеряли і повсідалися за уроки. Мама дзвонила бабусі, щоб поздоровити її. Тут у квартиру входить тато.
Я з братом прибігла до нього. А мама суворо спитала: “Що, не міг майонез 2 місяці знайти?”
Мама з ним не розмовляла кілька днів. Діти зробили вигляд, що нічого не сталося. Я і сама не лізла в їхнє життя.
Його таємниця відкрилася в швидкому часі, коли я на перший курс поступила в універ. Коли викладач назвав моє ім’я, я підняла руку.
Один хлопець всадовився біля мене і спитав: – Панарина? Тато Борис у тебе? – Так! – Він з моєю мамою жив кілька місяців, потім знову в сім’ю повернувся.
Історія проста, тато зустрів на вулиці свою знайому. Вона покликала його до себе зустріти Новий рік. Він перебрав з горя, а протверезів, і стало соромно. А в березні його та жінка з будинку вигнала, довелося додому повертатися. Амвт б прийняли? Мама каже що це заради нас.