Багато сиджу на сайті, читаю різні історії. І довелося написати свою. Сидячи у соц. мережах у вільний від дітей час, я компенсую спілкування з людьми.
Бо я не маю подруг. Ну, немає справжніх вірних подруг. Може, хтось подумає, що такого не буває. Виявляється, буває.
У дитинстві я мала дві подруги. Зараз думаю, що ми дружили тому, що були сусідами. Після школи зв’язок із подругами перервався, я вступила до вузу в іншому місті.
Одна виїхала, інша вийшла заміж. З другою іноді телефонуємо один одному, але в неї дуже строгий чоловік, тому більше п’яти десяти хвилин вона зі мною не розмовляє.
В інституті я не могла ні з ким потоваришувати. Не знаю, може, вся річ у характері. Спокійна, а може, і замкнута. Не могла знайти те коло спілкування, в якому мені було б комфортно, цікаво. З жодною одногрупницею не дружила, було просте спілкування «привіт-бувай».
Мама говорила, що в мене податливий характер і що я маю з обережністю вибирати собі подруг, бо є різні люди. І мама мала рацію: ті люди, які зустрічалися в моїй долі, намагалися просто користуватися мною, а не дружити.
І мені було боляче від цього. Ну чому доля не звела мене зі справжніми подругами, вірними, які могли прийти на допомогу будь-якої миті! З якими б я весело проводила час. Гуляли, займалися б спільними захопленнями… Не знаю, але мені життя без друзів не цікаве. Через це почуваюся неповноцінною.
Вийшла заміж, думала, все зміниться. Знайду нове коло спілкування. До речі, із чоловіком познайомила одна родичка. Але не тут було. Чоловік виявився не таким душею компанії.
Навпаки, він любить усамітнення. Любить читати, дивитись документальні фільми, любить тишу. Думала, що потоваришую з друзями чоловіка, але він сам дуже рідко спілкується з друзями. Чоловік дуже хороша людина. Любить дітей. Все робить для дому, сім’ї. Але характер такий.
Живемо ми у передмісті. Сама я зараз у декретній відпустці. Є двоє дітей. Чоловік працює. Живемо нормально. Все ніби добре, але ось тема друзів не дає мені спокою. Коли чоловік на роботі, я сиджу вдома із дітьми. Дружини друзів чоловіка добре ладнають між собою, але я не влилася в цю компанію.
Коли дивлюся фільми про подруг, то мрію про таких подруг. І думаю – ну чому у мене немає подруг! Чому не можу знайти своє коло спілкування?
Чому весь час одна? Мама каже: «Навіщо тобі подруги, коли маєш чоловіка, дітей? Проводь час із ними». І що не повинно в мене бути нікого ближче від них. Може, мама і права, не знаю.
Розкажіть, будь ласка, як живете ті, хто не має подруг або друзів взагалі. Якщо, звісно, є такі люди.
