В мене ще є сестра, тобто в моєї мами дві дочки. Сестра молодша за мене лише на рік, і у нас обох є дочки, у яких також різниця рік. Тільки я одружена, і ми живемо в окремій квартирі.
Сестра ж розлучилася і зараз разом із донькою живе з нашою мамою. Зрозуміло, мати їй у всьому допомагає: і матеріально підтримає, і з дитиною. Моя квартира взята в кредит, тому відпочинок біля моря дозволити не можем.
Тому коли я почула про плани мами поїхати на море разом із племінницею, я почала дуже просити маму взяти з собою й мою дочку. Вони приблизно одного віку. Але мама навідріз відмовилася.
Сказала, що двох дітей не потягне, вік не той. Мама пояснила, що другу онуку бере з собою, тому що моя сестра постійно працює і дитині нема з ким лишитися. А от я нібито можу спокійно поїхати з чоловіком та донькою у відпустку.
Вважає, що це не так уже й дорого. Мабуть, вона забула про те, що нам за квартиру ще не один рік розплачуватися. Для нас зараз багато чого дорого. І якби у нас справді була б така можливість, ми б поїхали.
Ось так моя донька нікуди не поїхала цього літа. І поки її двоюрідна сестра хлюпалася в солоних хвилях, вона валялася на дивані і водила пальцями екраном смартфона. Я не засуджую свою матір.
Зрештою, може, їй справді важко встежити за двома дітьми. Але виходить так, що одна внучка для неї важливіша за другу. Хіба це справедливо? Хіба така поведінка бабусі нормальна?
