Я дуже вдячна матері за все, що вона зробила для нас із братом. За всі безсонні ночі, що вона проводила біля моєї колиски, коли я хворіла. За всі слова підтримки та настанови, коли в мене щось не виходило.
І за багато іншого… Дуже хотілося б сповна відплатити батькам за ту турботу, яку вони дали нам, коли ми були маленькими. І доти, доки у мене не з’явилася власна сім’я, я з усіх сил намагалася це зробити.
Тепер же велику частину часу я маю присвячувати своїй дочці та роботі. Мамі, відповідно, доводиться приділяти менше уваги, ніж раніше. А вона, звичайно, на це ображається.
Мовляв, як же можна ось так узяти та забути рідну матір, бо за тиждень я їй ні разу не подзвонила. А я б і рада вкотре поговорити про світські хроніки, ось тільки мені фізично ніколи. Дуже важкий тиждень був.
Намагалася пояснити це мамі, а вона лише відмахується. Каже, яка я невдячна та черства. Навіть не знаю, як бути… Може, спробувати її з кимось звести? Ось у подруги мати нещодавно знову вийшла заміж.
Зареєструвалася на сайті знайомств, знайшла симпатичного кавалера, та й вирішили часу задарма не втрачати. Тиждень тому вирушили у медовий місяць з золотою обручкою.
Думаю, моїй матінці теж не завадило б розвіятись. Ось тільки вона в мене консервативна жінка. На сайтах знайомств точно не сидітиме…Не знаю, що мені з нею робити? Гірша за маленьку дитину.
