Вже три роки я голова батьківського комітету в класі доньки. Школа у нас хороша, що з освітянами, що з батьками однокласників у нас чудові стосунки.
Всі діти у класі з благополучних сімей, у нас ніколи не виникало проблем зі зборами грошей на потреби класу, свята та подарунки вчителям. До того моменту, доки до нас у клас не прийшла нова дівчинка Рита.
Мама виховує її та ще двох молодших дітей одна, але справа навіть не в цьому, у нас у класі і до неї були матусі у розлученні, але Світлана встигла відзначитися вже з перших місяців навчання.
На початку кожного навчального року ми здаємо у фонд класу пару тисяч з дитини на дрібні витрати, щоб потім купувати невеликі подарунки на дні народження, розхідники для різноманітних конкурсів та внутрішньокласних змагань.
Оголосивши про збирання грошей, я зіткнулася із запереченням Світлани.Я намагалася їй пояснити для чого це, але вона вперлася і все. Змусити її я не могла, адже це ініціатива батьків, але нахабство новенької мами мене обурило.
Я ж не собі в гаманець збираю! Почалися шкільні будні: ми купували маркери, папір, кольорові стікери та ще багато для загального користування дітей у класі.
Користувалися всі, навіть Рита, мати якої не захотіла брати участь у забезпеченні життєдіяльності класу. Батьки інших дітей якщо й висловлювали свою незадоволеність, то мені, а перед Світланою мовчали.
Наближався період олімпіад. Риту також було відібрано для участі. Щороку, після всіх олімпіад, ми влаштовуємо дітям солодкий стіл у класі, щоб заохотити їхні старання.
А самі учасники олімпіад отримують подарунки: блокноти, канцелярські набори та інші потрібні у навчанні речі. Займаючись закупівлею солодощів та організацією дитячих посиденьок, я вирішила, що інші батьки не зобов’язані платити за Риту.
Увечері я зателефонувала Світлані. Я їй спокійно пояснила все і попросила здати лише пару сотень на солодкий стіл дітям, але вона вперто відмовлялася, бо освіта в нас безкоштовна.
Мене розлютив її тон і манера спілкування. Розмова закінчилася на високих нотах. Я вважаю, що сказала все правильно. Умови мають бути для всіх однакові.
Наступного дня мені зателефонувала класна керівниця і попросила прийти до школи. Виявилося, що Світлана нажалилася директорові, що мовляв, я вимагаю у батьків гроші та поділяю дітей на соціальні класи.
Організувавши екстрені батьківські збори з вчителем та директором, я звітувала за кожну копійку. Благо, маю всі чеки. Але через конфлікт, директор заборонив будь-які збори грошей, щоб це не вийшло за межі школи.
Солодкий стіл довелося скасувати. Моя ворожість до Світлани та її доньки досягла апогею. До її появи у нас був дружний колектив, а вона виставила мене на посміховисько, звинувативши у здирництві
