Мені 44 роки, живу одна, а нещодавно я дізналася, що чекаю дитину

Мені 44 роки, і я вагітна. Батько дитини відмовився продовжувати відносини, як тільки я йому повідомила цю новину. Тож я опинилася на роздоріжжі і абсолютно не розумію, як правильно вчинити в цій ситуації …

За рік до зустрічі з Мішею я розлучилася з чоловіком. Розлучення пройшло мирно, без зайвих скандалів і образ.

Ми давно усвідомили, що нам краще бути порізно. Просто все ніяк не наважувалися на цей крок. Занадто звикли одне до одного … І все ж це було неминуче.

Після розставання мене накрила жахлива депресія. Ніколи до цього я не відчувала себе настільки самотньою. А знайомство з Михайлом буквально врятувало мене. Я начебто отримала шанс почати своє життя з чистого аркуша, і від цього я була безмежно щаслива!

Наші відносини швидко розвивалися. Вже через 2 тижні після знайомства ми вирішили жити разом. А через півроку відносин його сім’я називала мене невісткою.

Я вірила, що нарешті знайшла людину, з яким хочу постаріти разом і розділити всі радощі і печалі, що випадуть на нашу долю …

Тож, коли я дізналася, що завагітніла, у мене не було ні краплі сумнівів в тому, що я хочу залишити цю дитину, хоч в такому віці це рішення означає великий ризик …

Неможливо передати словами те розчарування, яке я відчула, коли Михайло сказав, що не хоче, щоб я народжувала. Як зараз пам’ятаю нашу розмову …

Дізнавшись результат тесту, я не стала чекати його повернення з роботи, а відразу ж набрала, щоб повідомити радісну звістку. А він тільки й відповів, що це не входить в його плани, і поклав трубку. Того вечора додому він так і не повернувся …

Вже тоді стало ясно, що продовжувати відносини немає сенсу. Як далі жити з людиною, усвідомлюючи, що він не бажає бути ні батьком, ні чоловіком? Тож вже через пару днів ми розійшлися.

Зараз же я розриваюсь від страждань. Почуття самотності повернулося і накрило з ще більшою силою. Може бути, дитина змогла б мене позбавити від цього, але чи чесно це по відношенню до неї?

Ростити чадо без батька – величезна відповідальність, і я не впевнена, що впораюся з нею. І все ж не хочу втрачати це дитя …

You cannot copy content of this page