Мені 31 рік, я позитивна і життєрадісна людина, але існує в моєму житті такий момент, від якого в мене ніби починається агонія. У мене є друг. Дружимо ми з ним з раннього дитинства.
Нас поєднує глибокий емоційний зв’язок. Так сталося, що за останні роки його життя дуже змінилося. В нього дуже великі проблеми зі здоров’ям, кілька разів лежав у лікарні, але попри все вважає себе здоровим.
Він не агресивний і ставиться до мене цілком добре. Проте моє спілкування з ним стало одностороннім. Майже кожна наша розмова закінчується конфліктом.
Він став отруювати мені життя своєю нав’язливістю і при цьому тотальним нерозумінням. Над моїм життям навис тягар його проблем, який гальмує мене, пригнічує та витягує всю енергію.
Майже завжди після спілкування з ним я відчуваю спустошення та пригніченість. Я дуже переживаю через це. Такі стосунки вганяють мене у депресію. Щоразу, коли я дистанціююся від нього, мені ставати краще.
Мені давно варто було б припинити спілкування з ним, але мені дуже страшно зробити цей крок. Одного разу я не спілкувався з ним цілий рік — це були муки.
Я не раз ставив собі питання, чому ж так важко перервати з ним зв’язок, відповідь була така — мені важко відмовитися від себе, складно перекреслити нашу з ним спільну історію.
З ним пов’язаний такий величезний шмат життя, що відмовившись від цієї дружби, я ніби відриваю від тіла величезний шматок і свого власного життя: дитинство, підлітковий вік, дорослішання – все це пов’язує мене з ним міцно.
Відмовившись від цієї дружби, я вже ніколи в житті не зможу знайти такого старого друга, на якого можна покластися в будь-якій важкій ситуації. У мене багато друзів хороших, але душевного зв’язку глибше, ніж із цим другом, у мене ніколи не було і не буде.
Але з іншого боку, я не можу і не хочу терпіти це далі. Я вирішив, що більше не хочу пов’язувати своє життя з цією людиною та витрачати на неї свій час. Як поставити жирний хрест на нашій дружбі та піти вперед, не завдаючи непотрібних страждань ні собі, ні моєму другу?
Мені дуже сумно, що я сильно страждатиму без нього і не зможу наважитися залишити його одного без моєї підтримки. Його і так майже всі покинули, виходить, я такий же егоїст і вчиню так само, як і решта?
