З моїм чоловіком я познайомилася випадково, але наші стосунки розвивалися дуже стрімко. Я б сказала, що занадто. Ми навіть нормально не зустрічалися. Через півроку після знайомства я дізналася, що чекаю на дитину.
Я ні на мить не сумнівалася, що коханий зрадіє. Коли він дізнався, то одразу зробив мені пропозицію. Ми провели шалений медовий місяць на морі, а коли повернулися, почали робити ремонт у квартирі.
Коханий дуже хотів сина, про це він мені говорив ще до весілля. Найцікавіше, що він точно знав, що матиме сина, навіть ім’я йому вибрав. Варіант дочки він навіть не розглядав.
Коли в нас з’явився малюк, то новоспечений тато був гордий і щасливий. А потім розпочалося найскладніше випробування для нас обох і чоловік цього не переніс – гори брудних пелюшок, безсонні ночі та крики сина.
Після роботи він не міг чути, як плаче малюк. А я так взагалі цілодобово чергувала біля його ліжечка. Я дуже втомлювалася, падала на ліжко без сил. Іноді я засинала від втоми так міцно, що навіть не чула плачу немовляти.
В такі випадки коханому доводилося його заспокоювати. Чоловік не розумів, що я не можу навіть прийняти душ іноді. Так він віддалявся від мене поступово, не допомагав з дитиною, затримувався на роботі допізна.
Мені набридло, що в сім’ї тільки я все тягну на собі. Очевидно було, що чоловікові не були потрібні ні дитина, ні я, яка перестала бути пристрасною та привабливою, тому подала на розлучення.
Коли повідомила про це чоловікові, то він навіть сперечатися не став. Тож я зібрала свої речі та поїхала з дитиною до мами. Якось я почала прокручувати своє життя в голові, згадувати, що колись чоловіки божеволіли від мене.
Я згадала свого колишнього одногрупника, якому дуже подобалася. Потім знайшла його в соцмережах і почала спілкуватися. Виявилося, що він неодружений і досить успішний.
Кілька разів ми зустрічалися в кафе, щоб поговорити. Я зрозуміла, що він ще відчуває до мене симпатію. Я знову відчула себе жінкою, гарною та привабливою.
За рік він покликав мене заміж. Ми одружилися та щасливі у шлюбі вже вісім років. Син дуже любить свого вітчима і кличе його татом. Добре, що я не стала шкодувати про розлучення та сумніватися у своєму рішенні.
