У мене є син, і ось його я люблю сильно. А от доньку м’яко кажучи не переварюю. Мені не подобається коли вона мене торкається, я її майже не годувала материнським молоком.
Спочатку, коли вона народилася, мені здавалося, що я люблю свою дитину, але чим старша вона ставала, тим більше я розумію, що ненависть до неї посилюється.
Я думала, що це моє ставлення до дітей таке. Мовляв, у всіх по-різному буває. Але ні, коли я завагітніла знову все було інакше.
Але коли народився син, тоді я зрозуміла, що означає по-справжньому любити взагалі.
Я намагаюся з цією ненавистю боротися, але нічого не виходить, я втомилася тільки від того, що я весь час обманюю, виходить і її теж.
Я не можу зрозуміти чому так? Адже це моя дочка, моя дитина, чому немає того почуття, яке має бути?
Може, це десь усередині мене, але десь дуже глибоко. Як це витягти і подарувати своїй дитині любов, якої вона була позбавлена весь цей час?
