Родинні історії

Мені подобається, що хочу те й роблю, що хочу, те й купую, наприклад, роли

У мене є дитина – донька. Мені 22 роки. Але я маю проблему. Я дуже боюся заміж. Коли з батьком дитини зустрічалася, я хотіла з нею жити, але не заміж.

Коли хлопець запропонував заміж, я здуру погодилася. Просто мама мені говорила, що не можна без реєстрації шлюбу ростити дитину.

Коли погодилася, жодного дня не минуло, щоб я не плакала. Просто заміж не хотіла. Боюся.

Я навіть хотіла у футболці йти в цей РАГС і в штанах, але для людей, тільки типу для того, що я заміжня. Для показухи, що я одружена.

Слава богу, що з хлопцем посварилися та розлучилися. Він пішов, хоч я дуже любила його і досі люблю.

Але як представлю це весілля, вульгарного тамаду … Все, відразу не хочу заміж. Жаль звичайно, що дитина росте без батька, але я з цим нічого не можу зробити.

Як уявляю, що мій чоловік п’є, постійні сварки, як у моїх батьків, так одразу заміж і не хочеться.

У попередніх спробах щодо мене теж пропонували заміж, але я говорила рано і знаходила інші причини.

Але водночас я й сама боюся лишитися. Мені подобається, що хочу те й роблю, що хочу, те й купую, наприклад, роли.

Але боюсь, що з чоловіком це все пропаде. Так я хочу жити з хлопцем, але без заміжжя, без жодної реєстрації, без розпису.

Реакції мами боюся, вона каже, що так мною просто користуватимуться. Чи це нормально для дівчини так жити?

А чи буває в цьому житті, що пара через кілька років зустрілася, і стали просто жити разом? Було так у когось?

Вам також має сподобатись...